За декілька місяців до весілля Леся дала мені зрозуміти, що на торжестві її не буде. Мало того, вона й мамі заборонила йти, аргументуючи це тим, що я зазналася, бо маю хорошого хлопця, а їм, як і раніше, не хочу допомагати фінансово. Хоча це й не правда. Леся після школи так ніде й не поступила, а мама тільки тим й прикривається. – Вона ще молоденька. Нехай відпочине. Ще в тому житті наробиться
Після того, як батьки розлучилися ми залишилися жити в однокімнатній квартирі. Мама працювала і ще підробляла прибиранням вечорами, ми з сестрою майже постійно були самі по собі.
Мені тоді було 12 років, а Лесі всього шість. Мама постійно просила мене дивитися за нею, говорила, що сподівається на мене. Мені було шкода маму, я забирала Лесю з садка, розігрівала вечерю, і лише потім сідала за уроки. На мені було ще прибирання, продукти купувала мама, вона ж і готувала. Їжі в холодильнику завжди вистачало.
Сестра пішла в школу, коли мама знайшла пристойну роботу і стала більше приділяти нам уваги. Але чомусь шкодувала сестру, кажучи, що їй було важко такій маленькій без мами, а те, що я всім займалася, вона сприймала, як належне, повторюючи: “ти ж старша”. Леся звикла до такого привілейованого звернення, і в старших класах у неї з’явилися запити на дорогий одяг і косметику.
Я в цей час вчилася і працювала одночасно. Як і раніше домашньою роботою сестра не займалася, все ми з мамою. Я намагалася довести мамі, що так несправедливо, вона погоджувалася, але нічого не змінювалося. Я познайомилася з хлопцем і переїхала до нього. На той час у мене вже була високооплачувана робота, сестра ж до вузу не вступила, вирішила рік пересидіти, підготуватися і відпочити, хоча я пропонувала їй роботу в нашій компанії. Вона відмовилася.
Зате коли у мене з’явився новий одяг, ми з хлопцем почали їздити відпочивати, я відчула гостру заздрість сестри. Я допомагала мамі і їй грошима, привозила подарунки з кожної поїздки, але їм все було мало. Як тільки вони дізнавалися, що я щось собі купила або ми знову збираємося в поїздку, мама починала перераховувати всі їх з сестрою проблеми.
Коли я сказала, що Леся нехай йде і заробляє, стала ворогом для сестри, а мама ще й захищала її, кажучи, що вона готується до вступу. Але минуло вже три роки з закінчення школи, а сестра так і сидить на маминій зарплаті. Зараз ми готуємося до весілля, але Леся сказала, що її на торжестві не буде, образилася і поставила мамі ультиматум, що якщо та прийде на весілля, перестане і з нею спілкуватися. Я вже втомилася від них двох, мені перед майбутнім чоловіком і його батьками соромно. Як жити далі, не знаю!
Та вважаю, що я заслужила своє щастя!
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
