fbpx

За два тижні перед Новим роком мама чоловіка і його молодша сестра переїхали зимувати до нас у Вінницю з Київщини, орендували однушку. Уперше це сталося 1 січня, а 7-го і на Василя повторилося. У середу в мене День народження, але я зовсім не бажаю їх кликати, бо буде срам. Вранці 1 січня я дістала все з холодильника

Ми з чоловіком живемо у Вінниці, обоє тут працюємо в медичній сфері.

Сам мій Тарас з Київської області, там у нього живуть мама і його молодша сестра.

У Вінниці ми купили кілька років тому хорошу двокімнатну квартиру, у нас підростає синочок. Живемо в цілому добре навіть зараз.

На Київщині ситуація зараз тяжка, а у рідному райцентрі чоловіка так і взагалі. Тому за два тижні перед Новим роком мама чоловіка і його молодша сестра переїхали зимувати до нас у Вінницю з Київщини.

Жити свекруха й зовиця з нами не стали, вони орендували собі однушку, яку ми допомогли їм заздалегідь знайти.

Ну й само собою, що всі новорічні свята рідні Тараса провели з нами в нашій оселі.

Я б і не проти, все б нічого, якби не дивна поведінка свекрухи й 22-річної сестри чоловіка.

У новорічну ніч свекруха й зовиця ночували у нас. Вранці 1 січня я дістала все з холодильника, виставила на стіл наїдки, що лишилися звечора, і всі ми великою родиною сіли снідати.

Оскільки напередодні трапезували ми майже всю ніч, то вранці ніхто переїдати вже не хотів, майже все так і залишилося на столі.

Я на хвилинку вийшла у ванну, а потім повернулася на кухню, щоб прибрати зі столу, і застала «картину маслом»: свекруха й зовиця все, що лишалося в тарілках і салатниках – запечене м’ясо, салати, рибу смажену і солону, ковбасні і сирні нарізки, підсохлі канапки й маслини, шматки торта тощо – все скидали в одноразові кульочки.

Коли мама Тараса побачила мій ошелешено-здивований погляд, вона тільки й сказала:

– Оленко, ти зрозумій, нам за квартиру платити, ми не працюємо з Вікусею, тому зайвих грошей на продукти у нас нема. А вам стільки залишків ні до чого, все одно ж пропаде.

Я дар мови втратила від такої простоти, щиро кажу. Я й сама збиралася їм запропонувати щось взяти з собою, ну але такого я не очікувала!

Та я промовчала, щоб не засмучувати чоловіка і аби у родині не виник конфлікт.

Те саме повторилося на Різдво й на Василя, вони згрібали все після застілля в пакетики, вже навіть нічого не пояснюючи, як так і треба.

А я знову промовчала, вирішила, що ми не пропадемо, нехай їм буде на здоров’я.

І ось наступного тижня, у цю середу, я святкуватиму день народження. Хочу запросити батьків, родину брата і одну сім’ю найближчих друзів.

Ніби за замовчуванням я маю запросити і свекруху з зовицею, але я дуже цього не бажаю, адже це буде срам з цими їхніми кульочками.

Та як пояснити це чоловіку, щоб він зрозумів і не образився? Та й з його мамою і сестрою щоб зовсім то і не хочеться псувати стосунки. І як мені повестися з ними, не уявляю.

Автор – Олена К., м. Вінниця

You cannot copy content of this page