fbpx
життєві історії
За кухонним столом мій Родіон наминав за обидві щоки мамин червоний борщ. – Не минуло й пів року! Мій дід би сказав, куди вас посилати варто. Де стільки часу вешталися?, – заявила мені Антоніна Сергіївна, яка сиділа навпроти і милувалася синком. Родіон на мене подивився таким незадоволеним і сердитим поглядом. – Мама тобі що, прислуга? Щоб більше такого не було!

За кухонним столом мій Родіон наминав за обидві щоки мамин червоний борщ. – Не минуло й пів року! Мій дід би сказав, куди вас посилати варто. Де стільки часу вешталися?, – заявила мені Антоніна Сергіївна, яка сиділа навпроти і милувалася синком. Родіон на мене подивився таким незадоволеним і сердитим поглядом. – Мама тобі що, прислуга? Щоб більше такого не було!

У нас з Родіоном троє дітей. Всі хлопчики. Я сиджу з ними дома, оскільки робота зараз мені не світить.

Після того як ми всі поснідали і чоловік пішов на роботу, я поприбирала в квартирі закинула прання і вирішила перебрати всі дитячі речі, і які малі, завести до батьків на дачу. (На вихідних планували туди поїздку). Коли я вже половину шафи перебрала, прийшла моя свекруха, Антоніна Сергіївна.

Вона запропонувала мені піти погуляти, а вже потім закінчити з тим одягом. Я ж їй відповіла, що не можу це зробити: адже мені треба ще й їсти приготувати. Антоніна Сергіївна мене дуже здивувала: вона наполягла на тому, щоб я пішла погуляти з дітьми, а їсти вона і сама приготує.

– не гоже це, щоб діти в домі без свіжого повітря сиділи, бо матері хочеться вже і негайно цей одяг перебирати.

Хлопчики стали мене вмовляти піти погуляти, і я не встояла: погодилася. Ми одяглися і пішли на вулицю.

Поки ми гуляли, я подумки дякувала свекрусі: яка ж вона у мене все-таки хороша.

Спочатку ми з синочками пішли в парк. Там я купила дітям морозиво. Потім вони каталися на гірках і гойдалках. Потім ми пішли на дитячий майданчик, і вони пограли в пісочниці. Потім вони грали в м’яч і просто бігали.

Наша прогулянка нам всім дуже сподобалася. Ми такі щасливі додому прийшли.

Ми витратили на прогулянку три години. Коли йшла додому, то планувала покупити і нагодувати дітей. Та зайшовши на кухню то неймовірно здивувалася. На кухні сидів мій Родіон і наминав за обидві щоки мамин червоний борщ.

– Не пройшло і пів року!.. Мій дід би сказав, куди вас посилати варто. Де стільки часу вешталися?- заявила мені свекруха.

Чоловік на мене подивився таким незадоволеним і сердитим поглядом.

– Ти де так довго була?

– Я ж з дітьми ходила гуляти! – відповіла я і подивилася здивованим поглядом на свою Антоніну Сергіївну.

А вона мені у відповідь так єхидненько посміхатися почала.

– Як ти могла піти гуляти з дітьми, якщо ти ще з домашніми справами не впоралася? Одяг мокрий не вивісила, з шафи все повивалювала, в кімнаті погром, і їсти не приготувала? – запитав у мене мій Родіон. – Мама до нас прийшла в гості, а їй довелося і прати, і їсти готувати. А ти в цей час просто відпочивала на вулиці з дітьми.

– Але ж ви ж самі мені запропонували з хлопчиками піти погуляти? Сказали, що я потім встигну все зробити. Ви ж самі сказали, що їсти приготуєте!? Як же так? – запитала я у своїй Антоніни Сергіївни.

Родіон поїв і вийшов з-за столу. Мені навіть сльози на очах з’явилися від образи.

– Якщо це повториться ще раз, то я з тобою по-іншому розмовляти буду! Ти мене зрозуміла? – запитав мій чоловік.

– Так, зрозуміла, – тихо відповіла я.

Коли Родіон пішов, то запитала у свекрухи:

– Навіщо ви так вчинили? Що я вам поганого зробила?

– Та нічого! Ти повинна завжди своєю головою думати. Спочатку треба всі справи вдома зробити, а потім вже йти гуляти. Буде тобі це уроком на майбутнє! – відповіла мені свекруха.

Антоніна Сергіївна пішла додому, а я почала доробляти всі справи.

Я зрозуміла просту істину: нікому не можна довіряти, навіть матері свого чоловіка.

Так не приємно на душі після цієї історії.

Що порадите сказати свекрусі, якщо вона ще раз надумає так зі мою вчинити?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page