fbpx

За лічені місяці моєї дружини не стало. Це сталося так швидко, що Дмитро навіть не встиг прибути з Австрії, щоб попрощатися з мамою, поки вона була жива. Він приїхав, звичайно, і провів маму в останню путь, але потім повинен був повернутися. Там його чекала сім’я і робота… Відтоді я живу сам. Моя квартира як пустка. Буває, що син дзвонить мені через Інтернет, але я мало бачу онуків бо вони якщо не в школі то на гуртках. Але і це не найгірше – наближається Різдво!

У мене на душі смуток. Кілька місяців тому я провів в останню путь свою дружину, а наш дорослий син живе з родиною в Австрії. На Мене чекає самотнє Різдво…

Коли наш син Дмитро переїхав до Австрії, ми з дружиною залишилися самі. У мене вже немає батьків і я єдина дитина. У моєї дружини така ж ситуація з рідними братами та сестрами – їх немає. Ми навчилися жити з тим, що ми маємо лише один одного…

Марія була єдиним коханням у моєму житті. У мене ніколи не було серйозних стосунків до неї, а потім я навіть в пів погляду не заглядав на інших жінок.

Ми прожили разом сорок п’ять років. Я ніколи нікого більше не кохав. А коли Марія подарувала мені сина, я був найщасливішим чоловіком у світі. Я знаю, мабуть, кожен тато каже це, але так воно і було.

Це літо ми планували провести на дачі, але цього не сталося. Я знав, що Марія занедужала. Це не дивно в нашому віці. Але я не очікував, що все закінчиться саме так і так швидко.

Десь у травні Марія пішла до свого лікаря на огляд. Але було вже пізно…

За лічені місяці моєї дружини не стало. Це сталося так швидко, що Дмитро навіть не встиг прибути з Австрії, щоб попрощатися з мамою, поки вона була жива.

Він приїхав, звичайно, і провів маму в останню путь, але потім повинен був повернутися. Там його чекала сім’я і робота…

Відтоді я живу сам. Моя квартира як пустка. Буває, що син дзвонить мені через Інтернет, але я мало бачу онуків бо вони якщо не в школі то на гуртках. Коли я вмикаю телевізор, я навіть не помічаю, що там показують.

Останні роки я жив тільки з Марією, наші друзі живуть своїм життям, а дехто навіть переїхав в іншу країну через вторгнення.

Зараз проявляється недолік того, що ми жили тільки одне для одного. Я не очікував, що коли ти когось дуже сильно любиш, то одного дня можеш його втратити. Я ніколи не думав про це.

Але ще гірше бути самотнім, коли наближається Різдво. Я знаю, що мій син і його сім’я не мають такої можливості, щоб літати туди-сюди. Він сказав мені прямо і запропонував, що якщо я хочу приїхати, він може допомогти з грошима на квиток.

Але я не хочу цим користуватися. Крім того, я вже не в тому віці, щоб літати по світу, ще й на саме Різдво.

Я ніколи не був сам на Різдво. Мене лякає думка про те, що я буду один вдома, поки люди колядують під вікнами, щедрують та спілкуються навколо мене.

Як мені бути? Як підняти собі настрій?

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube

You cannot copy content of this page