fbpx
життєві історії
– За місяць, уявляєш, приніс в будинок пачку кави! І то після того, як я вже сказала – кава закінчилася, купи! І що ти думаєш, поїхав в магазин і привіз ОДНУ пачку. Навіть вершків НЕ прихопив! А ну ще пару раз за свіжим хлібом заїжджав після роботи на моє прохання, так. І все! А вечеряємо ми у мене кожен день, ну і снідаємо теж, зрозуміло… Це як, нормально? Може, я даремно заморачиваюсь, як ти думаєш? Не варто взагалі звертати на це увагу?

– … За місяць, уявляєш, приніс в будинок пачку кави! І то після того, як я вже сказала – кава закінчилася, купи! І що ти думаєш, поїхав в магазин і привіз ОДНУ пачку. Навіть вершків НЕ прихопив! А ну ще пару раз за свіжим хлібом заїжджав після роботи на моє прохання, так. І все! А вечеряємо ми у мене кожен день, ну і снідаємо теж, зрозуміло… Це як, нормально? Може, я даремно заморачиваюсь, як ти думаєш? Не варто взагалі звертати на це увагу?

Тридцятитрирічна Валерія – успішна сучасна дівчина і для щастя у неї є все: робота, кар’єра, своя квартира і річний абонемент в модний фітнес-клуб. Валерія водить автомобіль, з захватом подорожує по різних країнах, читає, фотографує, спілкується з друзями. Півроку тому на весіллі подруги дівчина познайомилася з Кирилом  і здається, серйозно закохалася.

Кирилу тридцять п’ять, він серйозний, начитаний, добрий. З ним цікаво і спокійно. У нього теж є своє житло, хороша робота, пристойний дохід, автомобіль, так що з Валерією він не з матеріальних міркувань.

Просто був у житті Валерії, років п’ять тому, чоловік без роботи і житла. Бррр… Ні до чого хорошого це не призвело. З того часу вона пообіцяла собі, що з «малозабезпеченими» більше зв’язуватися не буде ніколи.

Для відносин треба шукати людей свого кола, забезпечених і успішних, ось як Кирило.

Втім, в цих відносинах Валерія останнім часом теж стала напружувати матеріальна сторона, незважаючи на те, що обидва отримують хорошу московську шестизначну зарплату і купити шматок м’яса до вечері не проблема ні йому, ні їй.

– Знаєш, поки одна жила, я взагалі витрат на їжу не помічала, – зітхає Валерія. – Мені досить було каші на сніданок і фрукта якогось або йогурту на вечерю. А Кирила годувати доводиться як слід! Він і снідає щільно, і вечеряє добре… Загалом, тут сіла, підрахувала витрати за місяць – це якийсь кошмар, якщо чесно. Вперше подумала, що на їжі треба якось економити, шкода витрачати на унітаз… Я жадібна, так?

– Ну почекай. Ти говориш, ви місяць живете разом?

– Так, приблизно десь так. Навіть більше вже. В середині жовтня все почалося, а зараз листопада закінчується…

– А коли з’їжджалися, розмовляли про щось? Зазвичай люди домовляються відразу – з приводу готування, прибирання, бюджету та іншого…

– Та ти знаєш, у нас якось сумбурно все вийшло… Ні про що не домовлялися, нічого не планували. Ми працюємо поруч і моя квартира набагато ближче до роботи, ніж його… Один раз увечері поїхали до мене, другий, третій. Зрозуміло, він залишався до ранку… А тепер уже фактично просто живемо у мене…

Відносини Валерію цілком влаштовують – Кирило турботливий, уважний, що не ледачий. Вранці встає перший, готує сніданок – варить каву, смажить яйця з беконом. Увечері після роботи Кирило заїжджає за нею, вдома вони разом готують, потім їдять, дивлячись фільми, багато розмовляють. Порядок в квартирі наводить домробітниця, вона ж стежить за доставкою їжі за списком. Основні продукти вдома є завжди.

– Так ти скажи йому з приводу продуктів! – каже Валерії подруга. – Що ти мовчиш-то?

– Та я нібито натякала вже. Про той же кави сказала – поїхав і привіз пачку кави. Я навіть не знала, сміятися вже чи плакати…

– Та не натякати потрібно, а говорити прямо. Мужики, вони такі. Натяків можуть не зрозуміти!

– Незручно якось, прямо говорити. Наче мені макаронів для нього шкода! Розумієш, були б у нас зарплати малі і кожна копійка на рахунку – я б, звичайно, сказала вже давною.. А так начебто ця сума для мене не так вже істотна і ставити людину в негарне становище не хочеться зовсім… Я дивуюся, невже він сам не розуміє? Як можна день за днем ​​приходити в будинок, в якому ти живеш і харчуєшся, з порожніми руками?

– Він квіти-то тобі дарує хоча б? – цікавиться подруга.

– Дарував спочатку, але квіти, ти ж знаєш, я не люблю. Сказала, що мені їх дарувати не потрібно. З того часу не дарує. Може, він вирішив, що їжі мені тоді теж не потрібно? Безглузда ситуація, звичайно…

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page

facebook