– За своїх потрібно стояти горою, – з образою повторювала Ользі свекруха, – на кого розраховувати Даші, якщо не на нас? Як ти можеш залишити її без допомоги?
Оля з чоловіком живуть у законному шлюбі вже 7 років, за цей час появився їх син, йому зараз 5 років, 4 роки тому взяли квартиру в кркдит, а до цього жили з батьками Ольги.
– Даша – це молодша сестра чоловіка, – розповідає Ольга, – на мій погляд, дівчина дуже розбалувана. Три роки тому Даша вирішила вийти заміж. І я вважаю, що вона витягла в житті щасливий квиток, тільки скористатися ним розуму у дівчини не вистачило.
Олегу, чоловікові Даші було 29 років, він був самостійним чоловіком, відповідально ставився до питання сім’ї: на квартиру накопичив сам, продавши бабусину однушку, до весілля він переїхав в двокімнатну квартиру.
– Добре заробляє, – раділа за дочку свекруха, – без шкідливих звичок, а вже які подарунки він моєї Дашуні робить! От пощастило!
Весілля теж сплатив Олег, за примхою Даші звозив її на море на медовий місяць, з відпочинку вона повернулася вже з новиною про що чекає дитину. Олег буквально носив дружину на руках, виконував всі її капризи, задумався і про те, що треба через пару років купити вже трьокімнатну квартиру.
– Я таку дитячу кімнату дитині зробила, – хвалилася Даша, – як маленька принцеса буде жити (УЗД показувало, що у молодих буде дочка).
Появилася дочка, але тільки з її появою в родині почалися складнощі: Даша скаржилася на втому, недосипанні, відсутність вільного часу, на те, що нічого не встигає.
– Свекруха просто почала бігати до них додому постійно, – згадує Оля, – то біжить готувати, то з дівчинкою погуляти, то погладити речі, то допомогти дочці прибрати квартиру.
– А Дашка чим займається, – питав маму вже чоловік Олі, – як так можна, нічого не встигати, вчора бачив Олега, гуляв з донькою ввечері, а ти з ранку біжиш готувати.
Свекруха виправдовувала неробство Даші спочатку втомою, потім депресією.
– Мамо, – зателефонував тещі Олег вранці в понеділок, – не могли б ви прийти до нас, мені на роботу треба, а Даша вчора ввечері відпросилася погуляти з подругами. Вона не повернулася, а у мене призначена важлива зустріч на роботі.
Даша з’явилася до вечора, пояснювала свою відсутність тим, що випила зайвого і заснула у подруги, а потім боліла голова.
– Нічого ж не сталося, – сказала вона чоловікові і матері, – дівчинка під наглядом, що ще треба?
Проте Даша затихла на час, але через півроку ситуація повторилася, а потім ще і ще. Зрештою, коли свекруха лежала в лікарні, а прийшла під ранок з клубу Даша мало що розуміла, Олег зважився подати на розлучення.
– Тільки дочку, він віддавати Даші не мав наміру, – говорить Оля, – Олегу цілком вистачало коштів на те, щоб найняти няню, та й дівчинці було вже 2 роки.
– Як так, щоб не віддати матері дитину, – гарячкувала свекруха, – ну буває, знаходить на Дашку, але я-то є! Дівчинка повинна зростати з матір’ю. Який би не був прегарний тато, з мамою доньці буде краще.
– А якщо ви знову в лікарню попадете, – запитував Олег тещу, – а Дашка зап’є? Вона ж піддасть дитину небезпеці. У дочки є батько, а вам і Даші я не збираюся чинити ніяких перешкод, приходьте, спілкуйтеся, скільки хочете і коли хочете.
– Ось тоді свекруха і Даша і прийшли до нас з цим проханням, – продовжує Оля.
– Ви повинні виступити в суді свідками, – сказала мама чоловіка, – всього-то треба сказати, що Олег випиває, що він ніколи не займався вихованням дитини, що він Дашу ображав, міг і вдарити. Тоді суд буде на боці моєї дочки.
Оля відмовилася говорити неправду категорично, її чоловік спробував донести до мами і сестри, що брехня ні до чого не приведе, що у чоловіка Даші знайдеться безліч свідків: ті ж сусіди, няня, які легко спростують будь надумані свідчення родичів колишньої дружини.
– На сестричку і протоколи поліцейські складалися за хуліганство в громадських місцях на п’яну голову, – сказав мамі чоловік Олі, – так що я в цьому спектаклі очікувано участь приймати не збираюся. Олег нормальний чоловік і батько, а Даша… я б з нею дитини теж не залишив.
– Нас обізвали зрадниками, – каже Оля, – суд, природно, встав на сторону Олега, дівчинка живе з ним. І якщо свекруха ходить відвідувати внучку постійно і ніяких їй перешкод колишній зять не чинить, то Дашка по-моєму не бачила її вже місяці три. І не прагне побачити.
Проте з нами вони не спілкуються. Ображена бабуся навіть онучки не намагається побачити. Всій рідні, свекруха розповідає, що найрідніші люди: син і невістка, були куплені колишнім зятем і тому відмовилися сказати на суді.
– Намагаємося жити і не звертати уваги, – каже Оля, – звичайно, чоловікові неприємно, але що тепер вдієш. Сподіваємося, що з часом все стане на свої місця.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
