– За таких умов я не буду женитися на вашій дочці, – заявив спантеличений Василь. – Я хочу бути впевненим у своєму майбутньому. Тому давайте так, або переписуєте квартиру на нас двох, або залишиться ваша Наталочка, ще надовго в дівках. – Наречена не могла повірити тому, що чула на власні вуха. І це після шести разом прожитих років
Наталка та Василь надумали з’єднати свої серця перед Богом. Зустрічалися вони вже тривалий час, близько шести років, тому, як то кажуть, добре вже знали один одного – час настав.
Так що там зустрічалися, практично жили сімейним життям, просто шлюб незареєстрований був. І ось, вирішили узаконити стосунки.
Батьки Наталі вирішили зробити молодим подарунок на весілля – подарувати квартиру. Однокімнатну, невелику, але все-таки свою. До цього закохані жили в орендованому житлі.
Батьки організували нараду, на якій вирішили, хто і скільки може виділити грошей на подарунок.
Вийшло так, що батьки Василя були не в змозі значно допомогти і їх вкладення оцінювалися в розмірі 15% від вартості квартири. Іншу частину, основну, забезпечували батьки Наталки.
Це їх не збентежило, так як вони були готові купити квартиру і самостійно, аби їхня дочка була щаслива
Та й шлюб з Василем вони також схвалювали, так як на протязі декількох років бачили, що він любить їх дочку і є надійною людиною.
Стало зрозуміло, яким чином оформити квартиру на дітей. Щоб спростити процедуру, батьки дівчини запропонували наступний варіант.
Квартиру вони куплять самостійно, а ті гроші, які хотіли вкласти в цю справу батьки Василя, будуть подаровані молодим додатково. Сума, в принципі, теж пристойна.
Це всіх влаштовувало, як здавалося спочатку. Квартира була куплена і батьки Наталі вирішили оформити на дочку дарчу, щоб квартира належала їй. І тут подав голос Василь.
“Весілля, в такому разі, не буде!” – повідомив чоловік.
“Чому?” – не повірила своїм вухам наречена.
“Квартира повинна бути загальною, а так, виходить, що я залишаюся ні з чим, в разі розлучення! Адже це майно не нажите разом, а придбане до шлюбу!” – розважливо зауважив майбутній чоловік.
“Ти ще одружитися не встиг, а вже про розлучення думаєш?” – заплакала Наталка.
“Треба думати про все наперед!” – відповів Василь.
“Так квартира ж куплена на гроші моїх батьків і це їх рішення! Ти повинен бути радий, що у нас буде своє житло! Потім на ноги піднімемося, продамо цю і купимо більшу, буде вже спільно нажите майно!” – умовляє нареченого Наталя.
“Ні, так не піде! Хіба мало що!” – заявив Василь.
“Послухай, я не ділю майно на твоє і моє! Яка різниця? Це все наше! Облишмо сваритися через дрібниці!” – переконує дівчина.
“Давай. Нехай тоді роблять дарчі на нас обох в рівних частках!” – уперся чоловік.
До останнього сперечалися молоді люди. Зрештою, Василь здався. Погодився на те, що квартира офіційно буде належати майбутній дружині.
Після весілля довго вибачався, казав, що сам не розуміє, що на нього найшло. Гроші, які подарували молодим батьки Василя, він витратив на ремонт нового житла.
Через півтора року у молодої пари народився син. Згодом вони продали свою “однушку” і купили двокімнатну квартиру, яку оформили на свою дитину. Цей варіант влаштував їх обох.
І хіба вартувала ця ситуація таких суперечок? Звичайно ж ні. Не підозрюйте своїх рідних у підступі, адже вони вас люблять, і хочуть лиш найкращого.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
