За тиждень до нашого з Тарасом весілля моя майбутня свекруха Зоя Іванівна запросила лише мене одну на каву і озвучила всі свої умови. Я тоді не надала цьому значення, посміхнулася – та і все, адже це моє життя, життя нашої з Тарасом молодою родини, і мені здавалося неможливим, аби вона всерйоз думала, що я все це виконуватиму.
Доброго всім дня! Хочу розповісти свою історію і почути неупереджені поради. Одружилися ми з Тарасом зовсім недавно, тільки 4 місяці як живемо разом. Але вже було дуже багато конфліктів із його матір’ю, і ми з Зоєю Іванівною припинили спілкування взагалі.
Справа в тому, що я дуже чутлива людина, та й характер у мене дуже не простий, я не терплю, коли люди лицемірять і вказують, що мені робити. І звичайно ж, мені долею випала саме така свекруха.
Ще пере весіллям Зоя Іванівна покликала мене на каву і все розклала тоді по поличкам. Її промова складалася тільки з того, що я повинна робити, коли прийду їхню родину: по-перше, я маю одягатися, як вона скаже, я повинна поклонятися її родичам, ну і взагалі абсолютно все я маю робити так, як вона каже.
Для мене та зустріч була дуже неприємною, але я, як вже сказала, не звернула на це уваги і не надала значення. І ось почали ми з Тарасом жити разом.
Я всіляко пробувала налагодити спілкування з Зоєю Іванівно. Дарувала подарунки, була привітною. Але потім я дізналася від третьої людини, що, на думку свекрухи, я одягаюсь занадто яскраво для заміжньої жінки, а от стежу і доглядаю за собою не достатньо.
Але я ландшафтний дизайнер, працюю з рослинами і землею, ну не може бути у мене ідеального манікюру! Мене ця ситуація засмутила, бо я негативно ставлюся до людей, які вказують, що мені робити і переходять всі межі тактичного спілкування.
Перед весіллям чоловік зі своєю матір’ю робили ремонт у квартирі, і коли вони запросили робітників, Тарас почав було зі мною радитися, адже планувалося, що ми житимемо з ним там удвох, йому хотілося, щоб і мені теж ремонт сподобався, та й по грошах з ремонтом я всіляко теж намагалася йому допомогти.
Та коли ми знову зустрілися з його матір’ю в тій квартирі, Зоя Іванівна прийняла мене ще гірше, ніж раніше, їй у принципі не сподобалося, що я втручаюся не у свою справу, і всіма своїми натяками вона намагалася показати, що то її квартира.
Я розумію, що краще мені було не торкатися ремонту, просто це ж можна було сказати без конфлікту, прямо і спокійно. У результаті я пішла, грюкнувши дверима.
Мої батьки попросили мене вибачитися, я так і зробила, але й після мені сказали, що я не повинна була радитися з батьками і виносити сміття з хати. Я і на це промовчала, сказала що таке надалі не повториться.
Останньою краплею для мене стало, коли Зоя Іванівна при всіх своїх родичах висловила мені, тому що я не зустріла їх вдома на день народження чоловіка, але потім вона ще подзвонила моїй мамі і наскаржилася на мене, сказала. що вони мене не достатньо добре виховали для сімейного життя.
І це та людина, яка, повторюся, просила не виносити сміття з хати! І я просто перестала з нею спілкуватися. Їй звичайно це не подобається, і вона завжди, як бачить чоловіка, просить його, щоб я прийшла до неї просити вибачення.
Я звичайно розумію що це все – материнська ревнощі і не бажання залишитися самотньою в старості, але невже тільки через ці побоювання людині можна поводитися так по відношенню до іншої людини?
Ініціювати примирення втретє я не хочу, бо якщо людина з третього разу не розуміє свою необґрунтовану поведінку, то що тоді буде потім?
Хто був у схожій, подібній ситуації? Порадьте, як мені правильно побудувати спілкування з мамою чоловіка.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
