За тиждень до нового року я загриміла, завдяки підступній невістці, в лікарню. Там я приходила до себе десять днів, а коли повернулася додому, то ледь не зомліла від подиву. Оскільки син свою дружиноньку підтримував, а на мене йому було начхати, я взялась реалізовувати свій план, який вже давно крутився в моїй голові.
Коли мій єдиний син Тарас вирішив одружитися з Вікою, я була на сьомому небі від щастя. Віка була молодшою сестрою найкращого друга мого Тараса. Спочатку він не помічав цієї маленької тихої дівчинки, коли гуляв з товаришем. Але повернувшись до рідного міста зі столиці після навчання, не повірив своїм очам. Віка виросла, розцвіла і перетворилася з непримітного дівчиська на чарівну жінку.
За кілька місяців Тарас зробив дівчині пропозицію. Відгуляли скромне весілля, і Віка переїхала жити до нашого будинку. Я була щаслива, оскільки вже в такому віці, що допомога не завадить! Віка і по господарству допоможе, і приготування на себе візьме. Я завжди мріяла про доньку, і ось боженька мені її подарував!
Спочатку все було чудово. Віка почала називати мене мамою, шепотіла зі мною і цілувала в щічку вранці. Але згодом я почала помічати, що роботи по дому у мене побільшало, а помічниця цілий день лежить на дивані і дивиться в екран телефону.
Я не задумуючись сказала про це синові, але він лише відмахнувся. “Подумаєш, одна тарілка та чашка зайва. А Віка працює!”
Якось Віка так знахабніла, що навіть не потрудилися поставити свою тарілку після вечері в раковину. Я зробила їй зауваження .
– А я не служниця, щоб робити всю цю домашню роботу! – такою була відповідь моєї невістки.
– Ти могла б бодай сорочки чоловікові на роботу попрасувати. Чому я маю це робити? – того дня я вирішила висловити все, що в мене накипіло.
– А я не хочу! Хай сам собі прасує, раз йому треба! – відповіла Віка навіть не глянувши в мою сторону.
З того часу стосунки в нашій сім’ї пішли під укіс. Віка не давала мені нормально жити, весь час налаштовувала Тараса проти мене. А одного разу Віка, не соромлячись моєї присутності, заявила Тарасу, що я готую несмачно.
– Перестань, все з маминими стравами добре. Може, ти сама щось приготуєш краще? – рівним тоном відповів Тарас.
Віка пирхнула і втекла до своєї кімнати. Тарас пішов за нею і довго заспокоював кохану. Вечеряти моїми стравами вони перестали. Тепер молодь харчувалась у кафе, а ввечері додому замовляла фастфуд.
Тарас був на стороні дружини. Якось він навіть поговорив зі мною, щоб я не ображала Віку.
– Що ти таке кажеш, сину! Це ще хтось кого ображає, — відповіла я і пішла на кухню, щоб приготувати собі заспокійливий чай. Але не минуло й 15 хвилин, як у дверях постала Віка. Виявляється, невістка теж хотіла приготувати собі чай чи каву, але я їй мішала.
– Я в цьому домі можу спокійно, без зайвих очей на кухню сходити?
Дожилась я.
– Я повинна у своєму власному домі звітувати перед молодухою, коли хочу чаю випити? Віка запропонувала навіть складати графік, як у гуртожитку, чи зовсім переїхати мені на дачу. Але до цього не дійшло.
Наступного дня, перед самим новим роком, мене положили в клініку. З молодості в мене були проблеми із серцем, а зараз вони лише загострилися.
Коли я повернулася додому, то отетеріла. З чистого, охайного житла моя квартира перетворився на захаращений смітник. Скрізь якісь папірці, брудні речі, посуд, шкарпетки. На цей раз прибирати сама я не стала.
Я одразу ж взялася за реалізацію плану, який довго дозрівав у моїй голові. А через місяць оголосила молоді про те, що я розміняла свою квартиру на дві однокімнатні квартири. Тепер вони житимуть окремо. Нехай молода господиня сама дає собі раду, а я хочу пожити для себе.
Тарас мене часто відвідував. Віка іноді телефонувала, але теплі стосунки між нами вже не повернулися. А я щасливо живу, насолоджуючись пенсією. Тепер мені не потрібно прасувати сини сорочки та мити посуд за ледачою невісткою.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
