З цього моменту пройшло вже більше п’яти років, тому хочу вилити вам свою душу. Як нам з чоловіком тоді було, одному Богу відомо. До сьогодні я відчуваю на собі косі погляди односельчан, а особливо моєї свахи, яка нею так і не стала.
Ми з чоловіком лікарі. Навіть працюємо в одній установі. Живемо в гарному і досить великому селі, але неподалік Львова. У нас є донечка Емілія, якій недавно виповнилося 28 років. Вона також лікар. Працює стоматологом.
Вся ця історія бере початок, як я вже писала, п’ять років тому. Емілія почала зустрічатися з хлопчиком з нашого села. Ми прекрасно знаємо цю сім’ю. Надзвичайно хороші люди, інтелігентні, мають власний бізнес.
Ми з ними не те що дружимо, але часто бачимось. А коли діти почали зустрічатися, ми почали називати одні одних сватами.
Одного дня Орест прийшов до нас, щоб попросити руки нашої дочки, а точніше спитати, чи ми не проти. Ми, звичайно ж, були дуже щасливі за доньку, і дали своє благословіння.
Саме освідчення в них було у Львові на повітряній кулі. Я плакала, коли дивилась відео з цього святкового для всіх нас дня.
Весілля ми запланували на кінець липня. Разом зі сватами обрали хороший ресторан. З Емілією я їздила обирати сукню і всі дрібнички до весілля. Все вже було готове.
Молоді за декілька тижнів розписалися. В сімейному колі ми посиділи в ресторані, а вже на шлюб перед Богом ми запросили всіх гостей. Весілля планувалося на 150 людей. Так, планувалося, бо воно так і не відбулося.
За тиждень до весілля наша Емілія організувала дівич-вечір. В них була насичена програма святкування, і все було добре до того часу, поки її подруги не зробили “подарунок” – хлопець, який для Емілії танцював, ну ви зрозуміли ж, що за хлопець?
Після цього вечора наша Емілія змінилася. Весь час кудись їхала. Казала, що все це для весілля, але я запідозрила недобре.
В середу, перед самим весіллям, Емілія нам з чоловіком сказала, що передумала виходити заміж за Ореста, бо вона по-справжньому закохалася в “цього” хлопця з дівич-вечора… Я мало не знепритомніла від почутого. Ми і просили, і благали одуматися, але дочка вперлася і все.
– Ви хочете мені життя зіпсувати. Я не люблю Ореста. Це було якесь непорозуміння.
Ось так, непорозумінням це тепер називається… А її весь в татуюваннях Артур хто? Як на мене це він непорозуміння, яке з’явилось в самий невідповідальний момент в житті нашої доньки.
Весілля не відбулось. Орест розлучився з Емілією. Про той сором навіть писати не хочу. Дуже важко все це я пережила. З “сватами” ми довгий час не спілкувалися, але в чому ми винні? Хіба я цього хотіла?
Через три роки Орест женився на дівчині зі Львова. Зараз вони дуже добре живуть, є дитинка, і я йому зичу лише добра.
А моя Емілія, скажете ви? Вона живе “на віру” зі своїм Артуром. Узаконювати стосунки вони не збираються, діток поки не хочуть. Кажуть, щоб ми не вмішувалися, бо то їх життя.
Якби ж я знала, що звичайнісінький дівич-вечір може таке ось накоїти, я б все зробила, щоб його в житті моєї дочки не було…
Автор – Наталя У
Дуже хочу щоб Емілі була щасливою!
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
