За все, що ми зробили для Марти Андріївни, мами мого чоловіка, вона нам з неймовірною гордістю перед новим роком простягнула тисячку. А що мені з неї? Може я подарунки дітям куплю? Ага! Розбіглася. Та один набір Лего, який замовив син, 1800 коштує. Все, з мене годі. Цей новий рік для мене гірший гіршого! Свекруха постаралася.
Леся з останніх сил мовчала, щоб не закотити “бурю” із чоловіком. Справа в тому, що на носі був новий рік, а ніякого настрою не було. Грошей та подарунків для дітей теж. На плечах каменем лежала втома за останній місяць. Зате Марта Андріївна сяяла від щастя. Здавалося, що тільки вона мала привід для радості.
Справа в тому, що у мами чоловіка тривав ремонт, який затягнувся на дуже тривалий час. Торік жінка дозріла до того, щоб перетворити свою стареньку квартирку в “замок”. Молоді пропонували затіяти ремонтні роботи ще кілька років тому, але жінка лише відмахувалася руками і говорила, що не варто панікувати з цього приводу. Квартира, мовляв, і так у хорошому стані. Тоді подружжя наполягати сильно не стало.
Якщо жінка була задоволена шпалерами, які відвалювалися зі стін та лінолеумом, що кришився з різних боків, то заради бога. На той момент молоді лише в’їхали до квартири, яку їм віддали батьки дівчини. До цього вони всі разом мешкали під одним дахом. На тій житлоплощі проживали квартиранти. З оренди квартир старше покоління покривало кредит, взятий на автомобіль. Щойно борг було виплачено, квартиру одразу віддали для житла молодій сім’ї.
Після квартирантів приміщення вимагало косметичного ремонту. Тоді у подружжя було достатньо часу та коштів. Відмова свекрухи від ремонту в її квартирі їм була на руку. За кілька місяців їхня невелика двокімнатна студія набула інших барв. Марта Андріївна весь цей час жила у своїй розвалюсі. Настала зима і їй стукнуло в голову терміново затіяти ремонт і в себе. Цю думку жінка виношувала дуже довго і нарешті дозріла до весни. Свекруха твердила, що не варто починати щось масштабне.
Але як завжди в житті все відбувається навпаки. Легкі ремонтні роботи переростають у капітальну переробку квартири. Марту Андріївну хватило рівно на місяць. Потім ремонтний процес довелося призупинити через її нерви. Половина приміщень виглядали сумно. До її кімнати бригада робітників так і не дійшла, а ось решта квартири залишала бажати кращого. Суцільні пусті стіни та закручені дроти по кутах. Жінка заявила, що так жити більше не може і що її вже дістали з цим ремонтом. Раз у раз вона обурювалася і висловлювала невдоволення молодим.
Марта Андріївна говорила, що вони змусили її провернути цю авантюру, і що у всьому винні лише вони. Молоді дивувалися таким промовам бабусі, але у відповідь жодного негативу не висловлювали. Чоловік Лесі запропонував мамі пожити деякий час у них. Жінка відповіла відмовою.
Вона вирішила, що просто більше нічого не робитиме у себе на території і доживатиме в такій квартирі, яка вже є. Для Лесі це бажання жінки було дивним. Ну гаразд би жити з поганим ремонтом, але жити в пустих стінах — це вже здавалося дивним. Син намагався посперечатися з мамою, але все було марно.
Жінка наполягала на своєму. Чоловік махнув рукою на ситуацію та сказав, що нехай мати вирішує самостійно. Все літо свекруха провела на дачі. Леся говорила, що можна було якраз у цей час доробити квартиру і привести її до житлового вигляду. Свекруха знову відмахувалась від пропозицій молодих. Подружжя вирішило, що більше не допомагатиме жінці і брати участь у її питаннях. Потім старенька знову повернулася до себе. У гості молодята не їздили до неї, а звали її до себе.
Їхати у руїни з дітьми Леся категорично не хотіла. До грудня про ремонт ніхто й не згадував. Але раптом жінку “осінило”, і вона почала вимагати, щоб їй допомогли доробити квартиру, адже на носі був новий рік. Леся слабо уявляла, як можна було впоратися з усіма турботами лише за місяць. До того ж, фінансів практично не було.
Логічніше було б доробити житло в новому році, але жінка почала скаржитися, що не хоче жити в руїнах і тим більше зустрічати свято. На сімейній нараді вирішили, що допоможуть матері чоловіка. Вигребли всі відкладені заощадження, за умови, що свекруха віддасть борг молодим. Самі теж вклали всі сили, щоб квартира виглядала затишною. Допомагали клеїти шпалери, переставляли меблі та інше. Марта Андріївна пообіцяла, що гроші віддасть, як отримає пенсію.
Ремонтні роботи було виконано. Квартира набула житлового вигляду і перестала виглядати як занедбаний будинок. Як підсумок молода сім’я не мала ні сил, ні настрою, ні грошей на подарунки діткам. Жінка забула про свій борг перед молодими. Спробувала дати тисячу Лесі, але та не взяла. Одна лише Марта Андріївна залишилася задоволеною.
Вона нарешті закінчила ремонт у квартирі. Правда, час від часу жінка примудрялася тикати пальцем, що десь криво наклеїли і нерівно повісили. Чоловік на заперечення матері лише мовчав. Леся з цього приводу дуже нервувала. Вона вважала, що чоловік мав поставити свою матір на місце. Окрім злості та втоми в очах молодих більше нічого не читалося. Одна свекруха сяяла, як мідний гріш.
А як би ви вчинили на місці головних героїв?
Фото ілюстративне
