fbpx
життєві історії
За які такі гріхи Боженька дав мені таку маму? Мені п’ятнадцять років. Батьки вже давно розлучилися. Тато на даний час живе з новою дружиною в Польщі, з ним я спілкуюсь дуже рідко – на великі свята. Мама все життя думала лише про себе. Всіх її кавалерів я навіть не злічу, вони змінювались мало не що місяць. – Де ти, а де університет? Ти не потягнеш, і платити гроші, я не збираюся

За які такі гріхи Боженька дав мені таку маму? Мені п’ятнадцять років. Батьки вже давно розлучилися. Тато на даний час живе з новою дружиною в Польщі, з ним я спілкуюсь дуже рідко – на великі свята. Мама все життя думала лише про себе. Всіх її кавалерів я навіть не злічу, вони змінювались мало не що місяць. – Де ти, а де університет? Ти не потягнеш, і платити гроші, я не збираюся.

Мені 15 років, і мені дуже важко вжитися зі своєю матір’ю. Я не можу з нею спокійно поговорити, порадитись з нею. Я коли дивлюсь на неї, одразу ж виступають на очі сльози, навіть при найменшому підвищенні голосу. І я не можу цього в собі контролювати. Цей страх дуже сильний. Як його побороти – не знаю.

У мами дуже складний характер. Вона часто часто лається, причому, просто так, без нагальної на це причини. Вона дуже примхлива і абсолютно не слухає і не приймає думку інших людей, думаючи, що її думка єдино правильна. І як тільки я торкаюся будь-якої теми в розмові, наприклад, вступ до університету, то це супроводжується словами – “ти не потягнеш”, “ти все завалиш”, “я витрачаю гроші на тебе марно”, “ти нікому не потрібна”, “у тебе немає майбутнього, якщо ти не підеш туди, куди скажу я”.

Мене це, як і кожну нормальну дитину, доводить до істерик, оскільки я дуже гіперчутлива, і не можу себе пересилити, щоб спокійно розмовляти з нею і не плакати.

Батько мій з матір’ю розлучилися, коли мені було 2 роки. Він живе в іншій країні, і я з ним майже не спілкуюся, тільки вітаємо один одного на свята, і все життя я жила з різними залицяльниками матері, які так часто змінювалися.

Мама хвилюється лише за своє життя, мною вона ніколи не цікавилася. Саме тому у мене виникла неусвідомлена нелюбов до чоловічої статі, мені ще ніхто ніколи не подобався, і відносин, звісно, у мене теж не було.

Крім усього вище перерахованого, у мене є проблеми із зайвою вагою, і боюсь, що замість підтримки і допомоги я отримаю глузування, і мати мені скаже, – “Перестань їсти солодке відрами і все пройде, не переживай через дурниці”. Але я думаю, що мої проблеми пов’язані з тим, що мама все життя говорила мені, що я повна, що я повинна менше їсти, і картала за кожен набраний кілограм.

А я, саме на нервовому ґрунті ще більше їла і, отже, товстіла, хоч важу я зараз не так багато, але не мало 54 кг при зрості 157, що значно більше ніж мої однолітки. Звідси і комплекси, і не любов до себе. Виходячи з усіх цих проблем, зараз я просто ходячий комок комплексів, сильно невпевнена в собі, в своїх здібностях і своїх діях, і я просто не знаю, що мені робити.

Я думала про те, щоб просити її знайти мені психолога, щоб отримати допомогу, яка мені дуже потрібна, та  боюся навіть думати про це, адже я знаю, що мої проблеми будуть просто-напросто відкинуті мамою.

Впевнена, що почую щось типу – “ти просто нахабна”, “ледаща”, “які проблеми можуть бути у такої дитини як ти?”.

Підкажіть, що мені робити?

Пишу і плачу, чому Боженька дав мені таку маму, за чиї гріхи? Сил терпіти вже просто немає!

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page