Забрали ми до себе в Київ мою маму з Донеччини, вона там сиділа до останнього, союзу відродження чекала.
Складно з нею. Моя мама думає, що з нею легко, що вона проста, і якщо з нею хтось у конфлікті, то неправа саме ця людина, але часто це не так. Тому в нас із нею часто виникає непорозуміння і вона ображається.
Ми маємо двох маленьких дітей, пізно їх народили, майже у 40 років. Мама почала активно втручатися у їх виховання.
Зараз у нас стався конфлікт саме на ґрунті того, що мама не сприймає наші методи виховання. Старшій дитині, донечці, майже 5 років, вона має обов’язки – помити підлогу, витерти пил, прибрати посуд зі столу в мийку, розвантажити посудомийну машину, прибрати свої речі, і заняття – письмо, читання, математика, розвиток логіки, англійська. Займаємося за спеціальними підручниками з садочку.
Менший син будь-які розваги – мультики, ігри на планшеті – отримує тільки якщо займається і строго в обмеженому обсязі.
Звичайно, обов’язки по дому дуже умовні, за ним все доводиться переробляти, але нам важливо, щоб вони були привчені до праці. Примхи теж неприйнятні, можемо поставити в куток, обмежити в солодощвх тощо.
Чоловік вчить сина домовлятися, завжди вислухає аргументи, ніколи не каже категоричного “ні”, але якщо вимоги сина не обгрунтовані – він нічого не отримає.
Мама почала обурюватися, що ми неправильно поводимося з діми, забираємо в них дитинство, що всі додаткові зайняття зайві, особливо в такий час і нічого на них витрачатися. Ми чемно пояснили, що самі знаємо, як виховувати наших дітей і щоб вона не втручалася.
Вона тепер з нами не розмовляє, готує мобі окремо, так і живемо вже майже місяць, це дуже не просто.
Передрук без посилання на ibilingua.com.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.
