fbpx
життєві історії
– Забув сказати дружині про дітей від першого шлюбу?

При слові «шлюбний контракт» багатьох наших громадян, особливо старшого покоління нервує. Мовляв, у нас не «там», у нас і описувати в контрактах особливо нічого та й дивно виглядає контракт, коли мова йде про любов.

– Вчасно дочка все дізналася, – ділиться з подругою Валентина Тарасівна, адже 3 роки разом прожили, добре, що нажити не встигли нікого і нічого. По крайній мірі, нічого серйозного.

– А як же так вийшло? – цікавиться її знайома. – Невже колишній зять навіть не сказав нічого?

– Молчав, – відповідає Валентина Тарасівна, – рік зустрічалися, 3 роки в шлюбі, а відкрилося все випадково. Я, грішним ділом, все її за дітей квапила.

Наталі, дочці Валентині Тарасівні зараз 26 років, з Віктором вона зустрілася зовсім молодою, чоловік був на 12 років старше.

– На кшталт б ґрунтовним нам здався майбутній зять, – визнає Валентина Тарасівна, – сам приїжджий, кар’єру закордоном будує, правда за 10 років там, він так нічого і не купив в плані житла, жив на зніманні.

– У мене ж не було родини, – говорив Віктор рідним Наталі, – мені так було простіше, одружимося з Наталею і відразу придбаємо своє житло.

Житло, втім у дівчини було: бабуся по батькові заповіла їй свою невелику квартирку. Наречений зрадів, авторитетно заявив, що добре, що на перших порах у них є де жити, а він як раз наскладав грошей, щоб квартиру більшої площі купити без кредиту та переплат за відсотками.

– Після того, як молоді заяву подали, – згадує Валентина Тарасівна, – з’ясувалося, що Віктор не розлученний.

– По юності одружився, пояснив чоловік, – в 18 років, сам тоді ще нічого не розумів, ми швидко розлучилися і дітей у нас немає.

Наталя заспокоїлася, батьки почали готуватися до весілля на якій, як з’ясувалося з боку нареченого присутні тільки далекі друзі і двоюрідний брат.

– У мене більше нікого і немає, – говорив наречений, – так що тільки ви тепер, вважай і є моя сім’я.

– Зарабляв Віктор пристойно, – каже Валентина Тарасівна, – до доньки ставився добре, з нами був поважним, вони не дуже часто в гості приходили, але якщо ми просили допомогти, то зять завжди приїжджав, жодного разу не відмовився.

Рік тому Наталя задумалася про дитину. Правда, Віктор зустрів її бажання без особливого ентузіазму: ну давай, якщо хочеш, але добре б пізніше. Чому? Ну адже квартира-то твоя, однокімнатна, а мені ще пару років треба доскладати, щоб уже дитина народилася в хороших умовах, в просторій квартирі.

– Поки дитина маленька, – говорила Наталі Валентина Тарасівна, – йому і не потрібна окрема кімната, він з мамою поруч буде, так що не тягни, ми допоможемо з батьком, хочеться ще в силі онуків-то няньчити.

– Ну добре, – погодився Віктор з доводами дружини, – давай. Тільки тоді давай вже твою квартиру продамо, купимо відразу побільше житло. Головне, щоб без кредиту, а то ти в декрет, а платити кожен місяць з однієї зарплати буде важкувато.

Наталя погодилася, хоча батьки і заперечували: ну і що, що кредит? Однушку здавати і платити відсотки, зате дві квартири будуть в активі. Влітку вже практично всі документи були на руках і намітили зустріч з покупцем, а ввечері пролунав дверний дзвінок. Відкривати пішла Наталя.

– Тато вдома? – на порозі стояв юнак років 17-18, – я Максим, мені дядько Льоша цю адресу назвав, – пояснив хлопчик здивованій Наталі.

Льошею звали того самого двоюрідного брата, єдиного родича з боку чоловіка, який був з Віктором весіллі, і дав адресу батька.

– Уявляєте, – плакала Наталя у мами, – Максим вступати до інституту приїхав. А на малій батьківщині у мого чоловіка ще дочка 15-ти років залишилася. І рідні, включаючи батьків, повний набір. І всі живі-здорові.

Так, Віктор не брехав, одружився він дуже рано, в 18 років, швидко розлучився, всього через три роки. Після чого поїхав до столиці.

Тільки чоловік Наталі промовчав, що від першого шлюбу у нього залишилося 2 дітлахів, що батьки не змогли йому пробачити того, що дружину він залишив з двома дітьми мало не через тиждень після народження молодшої дочки, що не допомагав сім’ї практично нічим, а перша дружина була горда і на аліменти не подала, що його мати, батько і сестра допомагали їй чим могли.

А в паспорт дітей батько вписувати не став.

– Той самий Льошка з’їздив на малу батьківщину навесні, – каже Валентина Тарасівна, – він і повідомив синові адресу тата, а вже приїхати і подивитися на тата – ініціатива самого Максима.

Наталя, брехню чоловікові не пробачила, незабаром їх шлюб був розірваний, а Валентина Тарасівна благословляє небеса за те, що Максим на порозі з’явився вчасно.

– Продала б дочка квартиру, – каже Валентина Тарасівна, – купили б спільне житло і що? І в разі розлучення – отримай на руки гроші і купуй хоч конуру в селі, і після батька успадкували б його частину діти. Так і штовхайся з чужими людьми на одній кухні або знову продавай?

Довелося Валентині Тарасівні визнавати правоту зарубіжного досвіду і укладення шлюбного контракту, хоч і не гарантія від всіх проблем, хоч і ніяково говорити про гроші, коли мова йде про світлі почуття.

Але почуття проходять, а проблеми потім вирішувати доводиться.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page

facebook