fbpx

Заходить моя свекруха в кімнату, а в руках синій махровий рушник. Сама ж світиться від щастя, бо по акції купила. – Синок, дивись який я купила рушничок! Має татові сподобатись! – Олег щось там мамі буркнув, ледь відірвавшись від телефона. І тут я викотила очі на свекруху. – Якому татові? Ви при своєму розумі? – Щоб ви розуміли, мого свекра не стало майже пів року тому. Так вийшло, що свекруха після того, як залишилася одна, переїхала жити до нас

Заходить моя свекруха в кімнату, а в руках синій махровий рушник. Сама ж світиться від щастя, бо по акції купила.

– Синок, дивись який я купила рушничок! Має татові сподобатись!

Олег щось там мамі буркнув, ледь відірвавшись від телефона.

І тут я викотила очі на свекруху.

– Якому татові? Ви при своєму розумі?

Щоб ви розуміли, мого свекра не стало майже пів року тому. Так вийшло, що свекруха після того, як залишилася одна, переїхала жити до нас.

Я сама із заходу України, мій чоловік з Вінниці, а зараз живемо в Києві.

Я ніколи раніше не чула таких звичаїв, тому те, що почула від свекрухи, мене не те слово, спантеличило.

В нас як на Львівщині, наступного тижня після Великодня всі після служби в церкві на певну годину йдуть на кладовище.

Туди йдуть і священики, там всі моляться, і окроплюють місця спочинку. Якщо з міста приїжджають родичі, то йдуть до нас на обід, бо живуть мої батьки в селі.

А ось у свекрухи зовсім інші звичаї на цей день, але вони мені в голові аж ніяк не поміщаються.

Ось тому хочу почути щодо цього вашу думку.

Свекруха, як я вже писала, купила “для чоловіка” рушник, який десь там має вішатися біля таблички.

– А що потім з тим рушником робити?, – питаю я свекруху.

– Та нічого! Його люди заберуть, хто буде поруч проходити!

Після почутого в мене волосся дибки стало.

Одне я знаю напевне, що в поминальний день я очей зі свекрухи не зведу, бо боронь Боже, вона мені якийсь рушник з цього місця приволоче в квартиру.

Пишу, а мені мороз йде по шкірі.

Також свекруха купила печива, паску, буде фарбувати писанки, різні цукерки. Їх також, як вона каже, хтось собі забере.

Це реально так десь є? Невже з такого місця хтось собі забере печиво чи той рушник?

Але і це ще не все, бо дивина моєї свекрухи з кожним днем зростає.

– Синок, треба купити пляшечку “пінного”, бо мені тато снився і казав, що він дуже хоче.

Я думала, що це жарт, але дивлюсь в пакеті поруч з лампадкою вже плящинка спакована.

Може я чогось не розумію, але в нас за людину, якої не стало, моляться, замовляють службу, запалюють свічку.

А тут таке, що на голову не одінеш.

Хтось знає про такі “звичаї”? Як на них правильно реагувати?

Автор – КАРАМЕЛЬКА

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page