fbpx

Заходжу до сина з невіткою, 10 ранку – Мирослава спить! – Дорогенька, доброго вечора! – кажу і тут таки бачу розчинену шафу. – А чого це ти одежу на полички одразу складаєш? А випрасувати спочатку? Чи забула, де утюг стоїть? Я не розумію, навіщо було заміж виходити! Мирося любить відвести Марічку до дитсадка, а потім повернутися і поспати, ну де це таке бачено? Та що там казати – у неї постіль не глажена!

Заходжу до сина з невіткою, 10 ранку – Мирослава спить!

– Дорогенька, доброго вечора! – кажу і тут таки бачу розчинену шафу. – А чого це ти одежу на полички одразу складаєш? А випрасувати спочатку? Чи забула, де утюг стоїть?

Я не розумію, навіщо було заміж виходити! Невже Мирославі не хочеться, щоб її чоловік виглядав охайно?

Моя невістка не прасує одяг Микити, її не турбує зовнішній вигляд його речей, не виводить з сорочок мого сина плями. Звичайно, я розумію, що вона сидить у декреті і в неї повно турбот, але подібне відбувалося і до народження онучки Марічки. Це від людини залежить, якщо людина лінива – то вона лінива. Мирося любить відвести Марічку до дитсадка, а потім повернутися і поспати, ну де це таке бачено?

Я торік подарувала на день народження Мирославі паровий відпарювач, це ж набагато зручніше, ніж утюгом, але уявіть – вона його навіть із коробки не розпакувала.
Речі вона закине все в пральну машину, висохло – і в шафу, і все, не гладить взагалі, ні чоловіка одіг, ні свій, ні дитини. Та що там казати – у неї постіль не глажена! Ось така господиня нікудишня!

Зате Мирося встигає посидіти у всіх соціальних мережах та виставити фотородини або з розумною цитатою. Вона фотографує онуку у всіх ракурсах і робить із себе ідеальну маму. Мирослава заявила мені, що вона блогер-початківець, і скоро це їй приноситиме дохід, що вона ось-ось почне пристойно заробляти на рекламі і зарплата у неї буде більша, ніж у мого сина. Які казки! Не кажи гоп, поки не перестрибнеш!

На Микиту, як я бачу, в неї часу немає, а на нісенітницю — будь ласка, вистачає вільних хвилин. Та й син мовчить, невже подобається так жити? Він точно холостяк, тільки що при дружині офіційній. Коли я вкотре побачила на Микиті драні шкарпетки і сорочку з жовтими колами під пахвами, я вже не витримала, взяла і зателефонувала Мирославі. А у відповідь почула:

— Даруйте, Ніно Олександрівно, ваш син не маленький хлопчик, щоб я стежила за його шкарпетками. Микиті вже 33 роки, він не може діряві носки у відро для сміття викинути і нові собі купити? Ні? Так візьміть та подаруйте йому набір голок-ниток. Я не його мама. У шлюбі ми – партнери, я не підписувалася йому у хатні робітниці.

Не можливо з нею розмовляти ні по телефону, ні при зустрічі.

Прийшла оце сьогодні, хотіла змусити Мирославу одяг перегладити, а вона зачинилася у спальні далі спати. Я посуд перемила, який зі сніданку лишився, і пішла у сльозах додому.

Вважаю, що це не сім’я, де є така байдужість з боку жінки. Не знаю що робити. Микиту постійно прошу знайти собі хорошу дружину, а Миросю цю викинути з голови. Вказую на недоліки невістки, пояснюю що так бути не повинно. Сподіваюся, рано чи пізно син роздивиться її справжнє обличчя і дослухається матері. Адже моя материнська душа бажає Микиті тільки найкращого, а не такого “щастя”.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page