fbpx

Займаються мої батьки сільським господарством. Мама з татом вирощують корів, свиней, потім продають м’ясо і молоко. Живуть тільки цим. Графік їх “роботи” досить складний: тато весь день може провести на вулиці, в сараї і прибудовах, тому що завжди є якась робота. То гній прибрати, то полагодити щось, то нагудувати худобу і таке інше. осінь – найгарячіша пора, і мій чоловік не витримав. Але це ж він прийняв вольове рішення переїхати в село, під крило моїх батьків. Одні батьки купили нам будинок, інші зробили в ньому ремонт. А тепер ми до них навіть не ходимо

Мої батьки живуть в селі поруч з великим містом, їхати до нього 40-45 хвилинах їзди до нього. Займаються сільським господарством. Мама з татом вирощують корів, свиней, потім продають м’ясо і молоко. Живуть тільки цим. Графік їх “роботи” досить складний: тато весь день може провести на вулиці, в сараї і прибудовах, тому що завжди є якась робота. То гній прибрати, то полагодити щось, то нагудувати худобу і таке інше.

Мама допомагає тату у всьому, це їхнє основне джерело заробітку. Вранці встають о шостій, потім робота до обіду, потім о п’ятій вечора знову йти управлятися. І так щодня, вихідних, самі розумієте, немає і бути не може.

При такому напруженому графіку мої батьки дуже втомлюються, хоча самі і молоді, їм тільки за сорок перевалило обом. Чому не хочуть знайти нормальну роботу? У тата дуже складний характер, ніколи не буде працювати на когось, а тут він сам собі начальник, “що хочу, те й роблю”, як каже він сам. Раніше вони так само працювали на себе, коли були молодші. У обох є вища освіта, але таке життя – це їхній усвідомлений вибір.

Ми з чоловіком Максимом познайомилися і жили спочатку в місті, але там не могли знайти хорошу роботу. І тут її запропонували в селі моїх батьків… Я була проти переїзду, знаючи про те, який у моїх батьків важкий режим життя, характери, і розуміла відразу, що доведеться якийсь час жити з ними, поки не знайдемо орендоване житло, але чоловік наполіг, він хотів нормально жити і заробляти.

Ми з Максимом обговорили всі плюси і мінуси переїзду. З плюсів було: робота, стабільний дохід, хороша екологія. Екологію ми взяли в плюси тому, що на той момент не могли більше півтора року народити дитинку, і мій лікар радив змінити спосіб життя і місце проживання теж. І ось, добре подумавши і все зваживши, мій чоловік прийняв вольове рішення переїхати в село, під крило моїх батьків.

Перший рік жили більш-менш добре. Чоловік у мене ну дуже терплячий, при тому, що у нього руки просто не з того місця: зовсім не вміє нічого робити сам, і це, треба сказати, було моїм аргументом проти переїзду в село.

Скільки у нас було ситуацій, коли тато йому показував, як і що треба робити, від вміння чистити двір від снігу, до лагодження машин і так далі, але Максим не збирався вбирати ніяку інформацію, говорив, що йому вже під 30 років і запізно вчитися.

В основному всі конфлікти починалися через те, що тато щось говорив Максу, як треба робити, а чоловік робив все навпаки, або взагалі не так, як йому показували, або навіть ламав щось: досить часто псував інвентар, ми навіть почали жартувати, що Максу треба подарувати лопату зі свинцю, щоб не зламалася.

Через півтора року нашого нового життя я дізнаюся, що чекаю дитинку. На той момент ми жили з моїми батьками, орендованого житла у селі взагалі не було. І тут батьки чоловік дзвонять (а вони живуть в іншій країні), і кажуть, що куплять нам будинок!

Щастю не було меж… Поки ми не зрозуміли, що наш бюджет дозволяє купити або дуже маленьку і новішу хату, або стару, але більшу. Чоловік разом зі своїм батьком вже вирішили купувати стару і без ремонту, але трикімнатну. Почалися муки з ремонтом будинку. Вранці чоловік йшов на роботу, а мої батьки, зробивши свої справи,  їхали до нас і робили нам ремонт. Чому ми нікого не найняли? Наші засоби не дозволяли знайти бригаду, нам би не було чим платити, адже ми купували матеріали. Та й в самому селі бригад немає зовсім, а це з міста викликати, значить переплачувати у багато разів. Мої батьки мовчазно погодилися нам допомагати. Вони зробили все! Макс приходив тільки після роботи іноді, щось робив, але, по суті нічого не вміючи, або ламав, або робив не так. Як згадаю, так і здригаюся. Постійні сварки через те, кому це більше потрібно, вічне нервування, а я на той момент вже була в декретній відпустці і перебувала день і ніч в ремонті, в справах, постійно щось їздили купували з моїм батьком нам в будинок, оскільки у нас самих своєї машини ще немає.

Півроку нам робили ремонт, все заново, від старої обстановки залишалися тільки стіни. Перд минулим Новим роком ми переїхали, сяк-так помирилися з батьками, тому що на той час накопичилися купа образ одне на одного.

Мої батьки вважали, що Макс нічого не робить і навіть не старається, чоловік же вважав навпаки. Він ходив на роботу, а. повертаючись, приходив і допомагав батькам по господарству, як міг і вмів, але ж потім же ще й до уроків готуватися треба, бо ми викладачі і репетитори обоє. На підготовку у Максима просто не залишалося сил. Найчастіше йшов непідготовлений, іноді за нього уроки писала я, але рідко, бо теж була зайнята цілодобово.

І тут, цієї ось осені, мій чоловік не витримав. У батьків осінь – найважча пора, збирання врожаю, підготовка до зими. Якось у вересні мої батьки покликали Макса допомогти з картоплею. Чоловік сказав, що прийде, але не зміг. На роботі знову посипалися звіти, паперова робота. Він в ті дні взагалі приходив годині о восьмій вечора, хоча зазвичай до обіду вже вдома.

Батьки образилися і вирішили, що він просто не хоче їм допомагати. Я пояснювала, але тут як об стінку горох. І тут Макса прорвало: висловив мені все. Виявляється, що і тато на нього постійно лається, коли він ходить їм щось допомагати (у тата стиль спілкування такий, ні хвилини без міцного слова), і що він в принципі втомився вже туди ходити, бачити більше не може ні цих свиней, ні корів.

І я його прекрасно розумію з одного боку: мама з татом самі вибрали таку сферу роботи, вона отримують за це гроші. Але не так все просто. Батьки живуть поруч з нами, але тепер Макс відмовляється ходити до них. І в гості, і просто допомагати. Каже, що втомився, приходить з роботи і хоче відпочити, а не зриватися і бігти до них працювати фізично, а у тата роботи завжди багато і для всіх.

У той же час, ми багато в чому залежимо від батьків: тільки у тата є машина, і якщо мені треба щось купити, то просила його. Тепер не прошу. Мені просто соромно від того, що чоловік не хоче їм допомагати, а я прошу їх про щось. Звозити дитину в лікарню, або просто за продуктами – це все в місто треба їхати, а нам нема, на чому. Чоловік тільки вчиться на права, на машину ми відкладаємо, але самі розумієте, що це не просто. щоб раз і відразу з’явилася машина.

А мені шалено хочеться жити без сварок у спокої. Максим днями на роботі, я сама з донькою, друзів у мене тут немає. Раніше я могла хоча б до мами в гості ходити, а тепер не хочеться навіть. Та й як ходити без чоловіка?

Виходить, що ми ті ще нахлібники. Одні батьки купили нам будинок, інші зробили в ньому ремонт. А тепер ми до них навіть не ходимо. Гаразд, допомагати в сараї вже не треба, коли так не хочеш. Але, наприклад, в суботу – банний день. Можна ж прийти, допомогти води наносити, потім разом сходити в лазню, посидіти… Раніше так і було. А тепер всі образилися одне на одного, а я між ними як стрілочник.

Я прекрасно розумію, що натворили ми багато всякого. Але як тепер це розгрібати? Якщо я знову їх помирю, то знову чоловік буде ходити допомагати, потім знову злитися буде, що не хоче туди ходити, і знову все по колу. А зараз не ходить він до моїх, і щасливий і веселий, що все встигає, і до уроків готуватися і взагалі у нас стосунки налагодилися. з донькою мені вечорами допомагає.

Чи можна жити в одному селі, взагалі не спілкуючись з батьками? Мені тепер навіть і сходити нікуди.

У вільний час чоловік грає на компі в ігри. Раніше до батьків ходив, щось робив, допомагав. А тепер сидить у вихідні тюленем і нічого не робить. Я ж бігаю, завжди чимось займаюся, не можу сидіти на місці. І що робити? Мені вже ночами сниться, як би ми жили, якби не переїжджали сюди взагалі…

Чи просто жити далі і нічим не перейматися? А як же спілкування з батьками? Мені їх не вистачає…

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page