Чоловік моєї сестри – боягуз. Він сховавши хвіст, не заступився за власну дружину. І адже Люба, сестра моя, його пробачила.
У Люби з чоловіком довго не виходило завести дитину. Пройшовши мільйон всіляких обстежень, виявилося ось що: ні Люба, ні Федя, її чоловік, не можуть мати дітей. Тоді вони вирішили удочерити дівчинку. Люба, з посмішкою на вустах, сказала:
– У всьому є свої плюси: зате я можу сама вибрати стать дитини.
Імітація була повною: Люба підкладала подушку під одяг і обговорювала по телефону результати аналізів зі свекрухою. Вони з чоловіком вирішили поїхати за місто, сказавши всім що «на свіже повітря», а по факту – щоб мати чоловіка не прийшла невчасно.
Все пройшли успішно. Саме тоді у Люби стався перший конфлікт з матір’ю Феді, Надією Сергіївною.
– Як ви посміли не покликали мене на виписку моєї внучки! Я близько не підійду до цієї дитини! – кричала розсерджена новоспечена бабуся, відвідавши молодих батьків, після «лікарні» переїхали назад до міста.
І дійсно: до того часу, поки моїй племінниці не виповнилося півтора року, бабуся її ні разу не бачила. Зате потім, Надію Сергіївну немов прорвало: внучку вона бажала бачити кожен день, вона душі не чула в чарівній білявій дівчинці.
Так би все і тривало, якби не одне але: до четвертого року життя у племінниці змінився колір волосся і вона стала володаркою світло-рудої шевелюри. Тут то і закралися у Надії Сергіївни сумніви в батьківстві Феденька.
Нишком від сина, Надія Сергіївна зробила аналіз на спорідненість себе і внучки. Отримавши на руки папірець, що підтверджує відсутність родинних зв’язків, свекруха сестри поїхала до сина додому на розбирання.
Зайшовши у квартиру з видом переможниці, Надія Сергіївна жбурнула результати експертизи в обличчя Люби і скомандувала Феді:
– Збирайся! Ти повертаєшся додому! І поцікався у своєї дружини, хто батько її дитини!
Федя, сам особисто збирав довідки для удочеріння моєї племінниці, знітився, обізвав дружину занепалою жінкою, і поїхав з мамою. Через півгодини після його відходу, Люба отримала повідомлення від чоловіка: «Я не можу розповісти мамі про удочеріння. Через пару днів повернуся, поговоримо».
У той день, відразу після дзвінка плаче Люби, я приїхала до неї додому. Такого підлого вчинку від Феді ніхто не очікував. Ледве заспокоївши сестру, б’ється в істериці, я забрала племінницю з садка.
Федя повернувся через кілька днів з виглядом побитої собаки:
– Люба, я не можу сказати мамі про дочку. Вона мене зжере, не пробачить, що їй відразу не сказали, ти ж знаєш мою маму. Я сказав, що пробачив тебе за зраду і буду виховувати дочку, не дивлячись ні на що. Мені так погано, мама мене обізвала всяко і вигнала, сказавши що ростила мене зовсім не таким.
Свого чоловіка моя сестра пробачила. Вони продовжують жити разом і виховують мою племінницю.
Тільки Надія Сергіївна псує моїй сестрі життя всіма доступними способами: всі Любині сусіди в курсі, що дитину вона нагуляла; наша мама теж була не в курсі удочеріння, тому після дзвінка свекрухи сестри зі звинуваченнями «ви виростили таку дочку», мамі довелося все розповісти.
Родичі Феді тикають в мою сестру пальцем, обзивають племінницю. Федя ж, навпаки, благородний мученик: підібрав дружину після зради і виховує чужу дитину.
І Федю ситуація, що склалася дуже навіть влаштовує. Він уже сам починає вірити в слова матері. Все частіше в його словах, звернених до Люби прослизають фраза: «це твоя дитина». А Люба його любить і заради свого боягузливого чоловіка не сперечається з тим, що її виставили уособленням вселенського зла. Правду кажуть: любов зла.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
