Я скористалася пропозицією свекрухи і довірила їй доглядати за півторарічною донькою Софією. Я відразу встановила суворі правила, особливо щодо їжі. Ми нашій Софійці поки що не дозволяємо їсти солодке. Я сподівалася, що моя свекруха поважатиме це. Однак коли я побачила, що Софійка набирає вагу, мені довелося з’ясувати причину.
Моя свекруха Тамара Степанівна, можна сказати, і бабуся і нянька нашої однорічної Софійки. Я вдячна, що вона з моєю донькою, поки я йду на роботу. Але я не розумію одного. Незважаючи на те, що вона знає, що ми з чоловіком не хочемо, щоб Софійка їла солодке, моя свекруха таємно годує ним нашу доньку.
У нас з чоловіком обмежений бюджет, тому я була змушена рано піти на роботу. Вирішували, що робити з однорічною донькою. Ми тоді розглядали лише приватний садочок. Але для нас це занадто дорого, тому ми довго шукали інше рішення. Чоловік Тимур заговорив про це зовсім випадково перед Тамарою Степанівною.
– Чому ви зразу не сказали мені? Я з радістю доглядатиму за Софійкою, — великодушно запропонувала вона.
Ми з Тимуром захоплено перезирнулися. Тамара Степанівна живе за три вулиці від нас. Вона вже на пенсії і не має чим зайнятися. Вона поставила нам лише одну умову — хотіла стежити за Софійкою в себе вдома.
Ми були не проти, тому відразу ж частину речей для Софійки ми завезли до свекрухи. Їй дали кілька доручень, і я наголосила на найважливішому.
– Будь ласка, не давайте Софійці солодке. Шоколад, цукерки, просто ми їй поки що нічого такого не даємо, – сказала я, роблячи на цьому великий акцент. Я швидко випалила, що ми нічого не підсолоджуємо і майже не досолюємо. Тамара Степанівна виглядала досить здивованою, але стверджувала, що все розуміє.
На початку Софійка була з нею двічі на тиждень по шість годин. Вона поверталася додому дуже задоволена. Бабуся ходила з нею на прогулянки, і було видно, що вона дуже гарно піклується про неї. Тож ми нарешті домовилися про три дні на тиждень. Приблизно через півтора місяці я помітила, що донька погладшала.
Надуті щоки й випнутий живіт — це не було на неї схоже. Я одразу запитала у свекрухи, чи не забагато вона їсть у неї. І я, і мій чоловік худі, тому це не може бути спадковість.
Мені довелося більше зосередитися на її дієті. І тут почалися проблеми вдома. У Софійки ніколи не було проблем із їжею овочів чи фруктів. Тепер вона стала категорично відмовлятися від цього і вимагати чогось іншого. Я розуміла, що, може, свекруха щось дає Софійці не те, що ми, але чоловік захищав маму, говоривши, що вона точно не порушує наші правила.
Причину, чому моя дочка почала набирати вагу, я дізналася абсолютно випадково. Одного разу я прийшла трохи раніше, щоб забрати її. А в неї якраз був перекус. Вона їла пудинг, якого ми їй теж не давали до того часу. Вона поклала ложку мені в рот, щоб скуштувати.
– Тамаро Степанівно, це ж таке солодке, — сказала я ледь проковтнувши. Але Софійка буркнула собі під ніс, що це дуже смачно!
Свекруха заперечувала і стверджувала, що там немає цукру. Але в одну мить наша Софійка підійшла до тумби і відкрила дверцята, звідки й посипалось все солодке “добро”: шоколадки, цукерки, печиво…
Софійка кинулася на все це. – Цуці, — сказала вона, вже кладучи щось до рота. Я так розсердилася…
У цей момент все стало зрозуміло. І вага нашої дочки, і чому вона раптом відмовляється від фруктів і овочів. Оскільки мені потрібна допомога свекрухи, Тамара Степанівна отримала ще один шанс. Але якщо вона знову візьметься за своє, ми будемо змушені знайти когось, хто буде нас слухати і виконувати те, що ми скажемо.
А ви, дорогі мамочки, даєте своїм маленьким дітям солодке?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
