– … Оксана, звичайно, людина своєрідний, це я знаю! – розповідає шістдесятлітня Людмила Олександрівна.
– Але що вона таке влаштує! Дочки заявила – ти зрадник, мовляв, знати тебе більше не хочу! Дівчинці тринадцять років, ходить сама не своя, плаче, вже не знаю, що з нею робити. А Оксана трубку не бере. Ні зі мною не хоче розмовляти, ні з дочкою!
Оксана – невістка Людмили Олександрівни, тепер уже, можна сказати, колишня: син розлучається буквально на днях.
– Те, що це рано чи пізно станеться, по-моєму, очевидно було вже дуже давно! – зітхає Людмила Олександрівна. – Усім, крім Оксани. До останнього часу вона щиро вважала, що у них ідеальна сім’я.
Оксані тридцять сім років, вона рано вийшла заміж за сина Людмили Олександрівни, Анатолія – з великої любові. І ні дня в своєму житті не працювала.
Спочатку вони планували дитину (з цим були деякі проблеми) – лікувалися, обстежувалися, перевірялися, ця історія несподівано розтягнулася на кілька років. Потім Оксана – таки змогла і носила себе, як кришталеву вазу.
– Ну, а вже як появилася – про роботу не могло бути й мови, – пояснює Людмила Олександрівна. – Яка робота! У неї ж дитина!
Втім, Анатолій проти того, що дружина буде домогосподаркою, не заперечував. Із забезпеченням сім’ї він цілком справлявся, жили вони непогано: одягалися, взувалися, купували гаджети, їздили відпочивати.
Влітку Оксана з донькою так і зовсім по кілька місяців жили на море. Квартирне питання було у них вирішено відразу – жили в квартирі Анатолія, що дісталася йому від батька, прекрасної трійці в обжитому районі. Тому ужиматься, економити і платити кредит необхідності не було.
Чесно кажучи, Оксана і не знала, скільки там чоловік заробляє – він їй давав хорошу суму «на господарство», звітів ніколи не питав, якщо що потрібно було для дитини або для неї самої, купував без розмов. Навпаки, навіть лаявся, якщо дружина намагалася зекономити, вибравши щось подешевше.
– Бери відразу нормальні речі! – говорив чоловік. – Ми не настільки багаті, щоб купувати одноразову дурницю.
Загалом, до недавнього часу Оксана жила як за кам’яною стіною і в вус не дула. Чекала вдома з обідом тринадцятирічну вже дочка, возила її на олімпіади і змагання, вникала в усі нюанси навчання, пекла пироги і винаходила складні гарніри.
– Я їй говорила, що треба, напевно, робити якийсь наступний крок в житті, виходити на роботу! – каже Людмила Олександрівна. – Але мене вона, звичайно, не слухала, хто я така…
А кілька місяців тому сталося те, що сталося: Анатолій оголосив, що зустрів іншу жінку і буде розлучатися. Для Оксани ця звістка стало снігом на голову, вона в шоці, і її можна зрозуміти: йти їй особливо нікуди. Грошей у неї немає, роботи і житла теж, батьки живуть в області.
Їхати до мами з татом в свої майже сорок років? У матері Оксани характер не цукор. Вони по телефону-то часом примудряються посваритися, а що буде, якщо виявляться ніс до носа в маленькій квартирі і без всяких перспектив на роз’їзд?
Оксана обмірковувала варіант спробувати залишитися, зняти з донькою маленьку квартиру або навіть кімнату, знайти роботу. Зрештою, влаштуватися кур’єром, або нянею, або в магазин продавцем поки ще реально, дочка у неї вже доросла, за руку водити не треба.
Але тут новий удар – дочка заявила Оксані, що поговорила з татом і хоче залишитися з ним. Тато не проти, навпаки, дуже навіть за. У дочки в його квартирі своя кімната, їй не доведеться міняти школу, оточення, вчителів. У тата, на відміну від мами, хороший дохід, це дівчинка теж зрозуміла.
Так, вона в курсі, що в квартиру до батька прийде нова дружина. І це її не бентежить…
Оксана вважає дочку зрадницею і ображена на неї. Як вважаєте, дівчинка правильно поступила?
А може, дитина має рацію? Нерозумно йти з мамою, яка ще невідомо, чи зможе хоч себе якось прогодувати, коли є багатий тато.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
