– Замість «дякую» в черговий раз отримала від доньки претензії! – розпачливо розповідає шістдесятлітня Вероніка Михайлівна. – Ми тебе, говорить, просили тільки квіти полити, навіщо ти стала робити прибирання? Я кажу, я для вас намагалася! Поки ви на морях купалися, я розгрібала ваш бардак, тепер ще й незадоволені мною… Ти не уявляєш, що у них в квартирі творилося! В якому стані холодильник був, сантехніка, взагалі все! Я два тижні, закотивши рукава, їм все відмивала…
…Дочці Вероніки Михайлівни, Лізі, тридцять два роки. У них з чоловіком двоє дітей, старша в цьому році йде в перший клас. Ліза з чоловіком платять кредит, хочуть швидше розправитися з боргами, економлять і кожну відкладену тисячу несуть в банк.
Тому на море після народження дітей жодного разу не їздили. Та й взагалі з міста практично не виїжджали. Чоловік працює без відпусток, а Ліза з декрету вийшла тільки минулої осені…
Однак в цьому році було вирішено, що потрібно все-таки відпочити. Хоча б недовго і недалеко, але все ж – дітям море показати, подихати морським повітрям, погрітися на піску. Звичайно, десять днів, на які вдалося вирватися, це мало, але все ж краще, ніж нічого, вирішили Ліза з чоловіком.
Взяли квитки, знайшли житло, зібралися…
А як раз перед поїздкою у сусідів залило квартиру. Їх стояка проблеми не торкнулися, але все ж Ліза вирішила про всяк випадок на час відпустки залишити ключі мамі – хіба мало що.
І попросила Вероніку Михайлівну пару раз за час їх відсутності заїхати, квіти полити і подивитися, чи все в порядку. Вероніка Михайлівна охоче погодилася. Часу у неї досить, вона на пенсії і хоча живе на іншому кінці столиці, на метро доїхати не проблема…
– А коли ми приїхали, я просто не впізнала свою квартиру! – розповідає Ліза. – Все блищить і сяє, звичайно, але… Мама тільки хіба, що шафи не пересунула на свій смак. А всередині цих самих шаф все переклала! Тумбочки і ті увагою не залишила. Аптечку перебрала, там, де термін у ліків закінчується, викинула. Ліжка все перетрусила. Білизна… Труси, ладно ще мої, але вона і Сергія склала стопкою по-своєму, він прямо рвав і метав! Папірці в комоді акуратно розклала, рахунки в папочку, там борг по квартирі невеликий, не встигли оплатити, підкреслила і на місце зверху виклала…
– Ну, мама ж хотіла як краще… Вона дійсно величезну роботу проробила у вас за час вашої відпустки! Може, з цього боку подивитися на все? Квартиру привела в ідеальний порядок, вікна помила! Ви прилетіли ввечері, на наступний ранок вам на роботу обом. Коли б ще до збирання руки дійшли у вас? По крайній мірі, вікна мити і холодильник розморожувати точно б не кинулися… А так приїхали в ідеальну чистоту. Приємно ж…
– Найбільше дратує, що я повинна, за логікою речей, вдячною бути. Але подяки немає! Є бридке відчуття, як після обшуку! Ні такого куточка в квартирі, куди мама ніс не сунула, розумієш? Думаю, за ці десять днів вона дізналася про наше життя багато нового і цікавого… Чоловік злиться жахливо, він взагалі проти був, щоб ключі мамі залишати. Але після потопу згнітивши серце погодився, що просто так поїхати не можна. Я взяла в спілкуванні з мамою тайм-аут. Але вона кліпає очима і щиро не розуміє, що зробила не так. Невже не розуміє, правда?
***
– Претензії якісь висувають, трубки кидають, розмовляти не хочуть, – зітхає Вероніка Михайлівна. – Ти, каже, ніс сунула туди, куди не просили! Так, чого я там не бачила у вас? Прямо палацові секрети у них, треба ж… А скільки я бруду вивезла у них, це розуму незбагненно! На шафах пилюка, люстри чорні були, кілька разів воду міняла! Штори випрала, так вони навіть світліше стали, по-моєму! Я вже мовчу, що там на кухні творилося. Все їм відмила, вичистила… Не подобається, так самі прибирали б! Працюють? Я все життя працювала, але такого бардаку в квартирі у мене не було ні-ко-ли!
Як вважаєте, дочка повинна дякую сказати матері, яка в квартирі зробила генеральне прибирання до моменту їх повернення з морів?
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
