Заміж мама виходила лише тому, що носила під серцем мене. Хоча з батьком прожила все життя. Коли мені було три роки, з’явилася така бажана для них дочка – Софійка. З цього моменту все і закрутилося. Важко мені жилося в такій обстановці, тому при першій же можливості, я з’їхала. Софія, як хороша дочка, залишилася жити з батьками. До сьогодні заміж не вийшла, бо вважає, що такої краси – мало хто достойний.
Все своє дитинство відчувала себе непотрібною дитиною. Заміж мама вийшла тільки тому, що носила під серцем мене.
Через три роки народилася сестра Софія. Вона була бажаною дитиною. Нею все наше сімейство буквально “дихало”.
Будучи ще дитиною, Софія проявляла наполегливий і егоїстичний характер, але це тільки розчулювало моїх батьків. Їй було дозволено все. Хоче вона іграшку дорогу, будь ласка, вона ж молодша, говорили батьки, купуючи мені ляльку, на яку залишилися гроші.
Софія була на першому плані. З нею робили уроки, водили в секції, милувались її блакитними очима.
Мені доводилося самій пробивати дорогу в життя. Сама шукала собі заняття. Записалася в безкоштовну секцію шахів, в школі була зразковим учнем. Вступила до університету, постійно підробляла. Але це сприймалося, як належне.
Софія виросла справжньою красунею. Батьки і всі родичі нею захоплювалися. Завдяки батькам вона отримала золоту медаль в школі. Вступила до університету на платне відділення. Коли мені виповнилося 20 років, зрозуміла, що мені набридло бути другим сортом в сім’ї. Зібрала речі і переїхала в інше місто.
Мене ніхто не вмовляв повернутися. Періодично телефонувала батькам. Але вони були холодні до мене, постійно розповідали про успіхи Софії.
Вийшла заміж, стала мамою. Своїх синів люблю однаково. Ми з чоловіком фінансово спроможні люди, займаємося бізнесом. Батьки мої вже давно пенсіонери. Тато недавно сильно прихворів, він не стає з ліжка.
Стала допомагати батькам фінансово. Софія проживала разом з ними. Заміж так і не вийшла. Каже, що не змогла знайти гідного її краси чоловіка.
Приїхавши в черговий раз, додому, мама стала мене дорікати в тому, що я недостатньо їм допомагаю. А я сказала, що Софія теж їхня дочка і вона повинна доглядати нарівні зі мною. Ми посварились.
Я поплакала на плечі у свого чоловіка, розповідаючи про своє дитинство.
Вони все своє життя присвятили Софії, нехай вона їм зараз і допомагає. Я, як мені здається, занадто багато для них роблю. Гроші надсилаю щомісяця, вони в моєму дитинстві для мене такого не робили.
З 14 років працювала, то собак вигулювала, то квартири прибирала. Все найкраще для Софії було, а мені обноски від маминих подруг. Не пам’ятаю жодної нової речі, що була куплена батьками особисто для мене. Більше приїжджати до них не хочу. Надсилати гроші буду, але бачити їх не хочу.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
