fbpx
життєві історії
Заповіт батька оголосили два роки тому. Я мала успадкувати частки в трикімнатній квартирі у передмісті столиці, в будинку з ділянкою в селі і частину машини. Бабуся, мама батька, написала відмову від спадщини на мою користь. У квартирі, частку у якій я отримала, була прописана друга дружина батька, Марина. Вона взагалі не хотіла відкривати спадкову справу: стверджувала, что всі документи втрачені. Коли нотаріус нарешті відкрила справу і зробила потрібні запити, я дізналася, что у батька вже немає ніякого майна

Заповіт батька оголосили два роки тому. Я мала успадкувати частки в трикімнатній квартирі у передмісті столиці, в будинку з ділянкою в селі і частину машини. Бабуся, мама батька, написала відмову від спадщини на мою користь.

У квартирі, частку у якій я отримала, була прописана друга дружина батька, Марина. Вона взагалі не хотіла відкривати спадкову справу: стверджувала, что всі документи втрачені, лякала тим, что у батька нібито борги перед серйозними людьми й іншими вигадками. Мені довелося звертатися в рацс по дублікат свідоцтва, а свідоцтво про народження батька замовляті з іншох країни і завіряти там же у нотаріуса.

Коли нотаріус нарешті відкрила справу і зробила потрібні запити, я дізналася, что у батька вже немає ніякого майна, окрім частки в квартирі. Виявилося, що коли нестало тата, його дружина зі своїм сином від першого шлюбу поїхала. куди слід, і передала йому ділянку і будинок через дарчу. А машину батько нібито продав. Це був фіктивний договір купівлі-продажу: ми призначили почеркознавчу експертизу и виграли суд. Суд включив їх до складу спадкового майна і призначив нам компенсацію. Володіти частками разом з цими людьми нам, звичайно, не хотілося – хотілося отрімати компенсацію и про все забути.

Марина не віддавала ключі від квартири – ми теж звернулися до суду. Але суд то забував повідомити відповідачів, то були інші помилки, потім почалися карантини. У підсумку, тільки цього літа в липні суд вселив нас в цю частку – вселялися з приставами. У серпні ми її продали з поступкою власнику.

З особистих речей батька я змогла забрати тільки альбом з весільними фотографіями батьків і светр.
З того, що мені належить за рішенням суду, я поки отримала тільки 50%. Пристави дуже погано стягують гроші з працюючої людини: залишилося стягнути близько 500 000 гривень. Я сама, домовляючись з відповідачами, змогла стягнути більше, ніж пристав. Але мені відрапортували, що з грудня я маю отримувати виплати. Цікаво, чи запрацює це.

І ще попереду у нас засідання за видатками на адвоката, експертизи і оцінки майна, це все великі витрати. Сподіваюся, що суд зобов’яже компенсувати мені більше половини витрат. А після цього залишиться тільки стягувати. Але це і є найскладніше у країні, де закони не дуже і працюють, а людей добросовісних не так вже й багато, особливо, коли це стосується спадків і грошей.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page