Свекруха зі мною взагалі не розмовляє, мама обізвала ледачою панною, і чоловік щодня злиться і кричить.
Скажіть, будь ласка, як жінки встигають, коли у них і робота, і дім, і малі діти?
Я нічого не встигаю. Запросила няню-домробітницю. Вдома – сварка. Зі мною не розмовляє свекруха, мама обізвала ледачою паною, і чоловік злиться і кричить, наче всі кругом працюють, а я лежу з віялом на дивані. Перестав гроші давати, зовсім перестав допомагати.
Майже 6 років я була в декретній відпустці. Двоє дітей народилися одне за одним, не виходячи з одного декрету, я пішла в інший.
Коли меншому виповнилося два з половиною, я вирішила виходити на роботу, хоча чоловік і свекруха наполягали на третій дитині.
Але я категорично відмовилася, оформила меншого в садок, старшу повністю підготувала до школи і стала виходити на роботу стажуватися, згадувати те, що забула за цей час, і освоювати нові технології. Це не легко, за 6 років багато що змінилося.
Але після роботи я нічого не встигаю, а справ домашніх повно. Дітей з садочка забираю я, вечерю готую, прибираю і стираю, магазини, турботи, справи, прогулянки, заняття… Все це звалилося на мене, як лавина.
Чоловік щодня після роботи їде до батьків на дачу допомагати з будівництвом, повертається близько 10 або пізніше, вечеряє і спати. Я просила не їздити на дачу щодня, пояснювала, що мені потрібна його допомога, але чоловік або відмовчувався, або казав, що дачу будує не тільки батькам, а й нам з дітьми.
В такому чортовому колесі я крутилася два тижні, а потім запросила помічницю.
Гроші мені дозволяють. Я здаю дві квартири, які мені подарував батько, а якщо туго, то батько допомагає грошима.
До речі, квартира, в якій ми живемо з чоловіком, моя. Мені на весілля її теж подарував тато. З ремонтом і меблями.
А тепер на мене ополчилися всі, крім батька!
А що такого поганого я зробила?
Так, Лариса Іванівна, помічниця, на пенсії, педагог з великим стажем, гарна господиня. До нас вона приходить щоденно, крім вихідних, о 16-00, готує вечерю, забирає дітей з садка, гуляє з ними, займається, а о 20-00 йде.
Що в цьому поганого? Що я роблю не так?
У мене теж роботи хоч греблю гати залишається.
А ще я зрозуміла, що за час декрету так втомилася, що не можу виспатися!
Останнім часом укладаю спати дітей і засинаю раніше їх. І при цьому я – нероба і ледащо.
У цьому місяці чоловік не дав грошей на ведення домашнього господарства. Сказав, що тепер я самостійна, працюю, квартири здаю, значить, я багата і можу обходитися без його грошей. А він свої гроші буде відкладати на відпустку. Ми у вересні, виявляється, їдемо з дітьми на море і тепер, коли ми разом працюємо, то і відпустку будемо оплачувати в рівних частках.
Я сказала у відповідь, що і утримання дітей ми теж зобов’язані оплачувати в рівних частках, і ведення бгосподарства… Але він сказав, що готовий все сам оплачувати, якщо я звільнюся з роботи і буду займатися дітьми.
Я відмовилася. Він грюкнув дверима і пішов.
Потім свекруха і мама стали мені дошкуляти, що я маю залишити роботу і зайнятися будинком і дітьми. У моїй роботі фінансової необхідності немає. У нас є житло, є машина, є гроші, є діти і вони вимагають уваги. Чоловік теж вимагає уваги і турботи. А справа жінки і дружини мають забезпечити це увагу… Тисячі жінок були б раді опинитися на моєму місці: виховувати дітей, варити борщі, пекти пироги і не думати про завтрашній день.
Три дні тому я сказала чоловікові, що хочу купити машину. Собі. Свою. На якій я сама зможу їздити на роботу і за продуктами, а не товпитися в громадському транспорті і не тягати на собі сумки з продуктами.
Знову скандал. Знову гримання дверима. Це і гроші, і зайві витрати, і необдуманий крок.
Не розумію, чому він і його мама вважають, що невістка повинна сидіти біля плити і пралки?
Я не хочу страждати. Я хочу жити! Жити і радіти своїм дітям, радіти сонцю і цвітінню бузку, ходити на роботу і спілкуватися з колегами. Я хочу модно і стильно одягатися, а не купувати речі за принципом «зручно, і з дітьми на прогулянці зійде». Я хочу сміятися, бути незалежною і дихати на повну, а не терпіти, страждати і прислужувати.
Чи я не права? Або жінка, вийшовши заміж, маю всю себе присвятити чоловікові, дітям і дому, якщо цього вимагає чоловік? І третю дитину я навряд чи взагалі схочу…
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
