fbpx

Запросили нас в Ужгород на весілля за кілька тижнів, ми самі з Рівного, але це родичі чоловіка, досить заможні. І подарувати, і вдягтися – все має бути пристойним. Сьогодні прийшла свекруха й заявила, що мені нічого купувати не треба, а от Сашкові – інша справа, він же свідок. Мені ще й сукню зрештою довелося повертати

Запросили нас в Ужгород на весілля, ми самі з Рівного, але це родичі чоловіка, досить заможні. І подарувати, і вдягтися – все має бути пристойним. А сьогодні до нас прийшла моя свекруха Ніна Павлівна й заявила, що мені нічого купувати не треба, а от Сашкові – інша справа, він же свідок!

Хочу сказати, що останнім часом наші стосунки з чоловіком і так були досить напруженими, так тепер ще й свекруха олії у вогонь підливає.

Вся справа в тому, що за кілька тижнів Уляна, племінниця мого чоловіка Олександра, виходить заміж. І, звичайно, ми отримали запрошення одними з перших. Ось тільки, чи варто мені їхати туди, я дуже довго сумнівалася.

З Улянкою у нас прекрасні стосунки, але решта родичів чоловіка просто не сприймає мене і постійно намагається якось зачепити. Особливо мама Сашка. Вона мене зовсім на дух не переносить, вважає, що її синочок міг і кращу знайти.

Після довгих умовлянь чоловіка я таки наважилася поїхати на це весілля. А щоб підняти собі настрій та підготуватися до майбутнього заходу, вирішила купити собі нову сукню. Про чоловіка, звичайно, теж не забула – підібрала йому шикарний костюм-трійку і задоволена поспішила з покупками додому.

Зазвичай ми з чоловіком заощаджуємо практично на всьому. Я думала, він оцінить мій порив причепуритися на свято його сестри. Але я не вгадала.

Мало того, що чоловік влаштував сцену і назвав мене марнотратницею, так мені ще й сукню зрештою довелося повертати. А вчора ввечері до нас прийшла свекруха і Сашко їй навіщось про все розповів як на сповіді.

Гарна сімейка, нічого не скажеш! Те, що я вже кілька років в тих самих чоботях зиму ходжу, ніхто не бачить і нікого це не клопоче. Зате як сукню раз на сто років вирішила купити, так зробили з мене ворогиню народу.

Причому костюм для чоловіка, звісно, залишили. Адже він свідок, гарним треба бути. А ось його дружина нехай як сирота ходить.

Навіть не знаю тепер, чи я поїду на те весілля. Жодного бажання немає святкувати щось із цими людьми, яких і родичами назвати можу з натяжкою. Цікаво, як би хто зробив на моєму місці.

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.

You cannot copy content of this page