fbpx
життєві історії
Зараз дуже складний час для розлучення, я це розумію. Бути разом, мати чоловіка – велике щастя. Але мій чоловік живе на дві сім’ї, і я навіть не знаю, як продовжувати з цим жити і змирятися. Є плюси, є мінуси. Розповім свою непросту історію

Зараз дуже складний час для розлучення, я це розумію. Бути разом, мати чоловіка – велике щастя. Але мій чоловік живе на дві сім’ї, і я навіть не знаю, як продовжувати з цим жити. Є плюси, є мінуси.

Розповім свою непросту історію, хочеться послухати поради і думку з боку, тому що зараз розібрати ситуацію самостійно по поличках не вдається.

Познайомилася я із своїм нинішнім чоловіком Павлом 11 років тому. У нас у обох на той момент була не проста життєва історія, на тлі якої ми зійшлися і стали жити разом. Жили спочатку собі просто так. Були і кохання, і ревнощі, і радість. Але далі, як і у всіх, почався побут. Це норма для всіх пар ,це і зрозуміло, але, певне, хтось може пережити ці моменти, а хтось ні.

Так вийшло, що у Паші почалися проблеми з роботою, безгрошів’ям Я працювала сама, і все було на мені. так тривало приблизно три роки.

Ми не витримали цих випробувань і розійшлися. Але Павло і надалі зрідка забігав до мене. Речі забирати не хотів, казав, що живе на роботі, і ми не розлучилися офіційно, що в нього поки що труднощі з грошима і він не сидітиме мене на шиї.

Тривало це доти, доки йому не запропонували роботу на Заході країни, там, де він народився та виріс. Там мешкають його батьки. Він поїхав на Закарпаття. За півроку він покликав мене приїхати до нього, щоб почати все спочатку і жити разом. На той момент у мене була стабільна робота і світило підвищення по службі. Я вагалася, але все ж таки вирішила поїхати за ним. Виїхала, залишила все.

Там жили добре чи бідно, але жили. Павло працював сам, ми чекали дитину. Народилася наша дочка. Радості не було меж! Як батько він гарний. Любить своїх дітей, та й до чужих ставиться добре.

Прожили на Закарпатті майже 2,5 роки. Роботи до ладу не було, та й платили мало і нестабільно. І м вирішили повернутися назад на Полтавщину, тим більше, що йому запропонували роботу в нашому місті.

Повернувшись, ми оселилися у моїх родичів. Я повернулася до старої роботи. Паша також працював. Було важко. Грошей все одно не вистачало. Та й плюс мій дідусь, у будинку якого ми жили, був постійно незадоволений, чіплявся, як до мене, так і до чоловіка.

У якийсь момент на роботі у чоловіка знову не ладнається, і він іде на нову роботу. І тут він почав змінюватися. Часто затримувався на роботі або не приходив ночувати. Свою відсутність виправдовував тим, що завод новий, і він хоче, щоб бізнес розвинувся, щоби більше заробляти. Я його підтримала у цьому. Я довіряла і підтримувала, Павло старався, я чекала його, переживала за нього, адже він старався для сім’ї.

Але через три місяці роботи Паші на новому місці я дізнаюся, що він зустрічається з іншою жінкою. Дізналася я про це випадково через його планшет, яким він користувався, доки телефону не було. Як купив телефон, планшет віддав дочці для ігор. Там був месенджер, історію якого він не стер. Там було їхнє листування, про кохання, про теплі зустрічі та спільні поїздки. Він писав, що закохався і не може без неї.

Сказати, що це було для мене потрясіння, нічого не сказати. Земля попливла з-під ніг. Тремтіння взяло таке, що я випустила планшет з рук.

А чоловік мені сказав, що це просто листування – і все, не більше. І що це все неправда. І навіщо я взагалі полізла туди, куди не потрібно. Мовляв, вона скоро їде з міста, і вони з часом розлучилися б однаково.

Про це дізналася вся його сім’я, і ​​Паша мене звинувачує, що я все їм розповіла. Мовляв, самі розібралися б, а тепер кожен із них йому пише та осуджує. Батькам своїм він сказав, ще моя провина, що я його не розумію і таке інше. Тобто 10 років була нормальна, а тут стала не такою. Я прошу його розібратися та зробити вибір.

Пояснюю Паші, що мені важко і боляче, хай уже щось вирішить. На мої прохання відповідь була одна: «Я ще не визначився».

У мене в душі була діра після цих слів. Якщо чесно, я думала, що не витримаю. Спасибі моїм близьким та рідним за їхню підтримку, якби не вони, я не знаю, як би це все подолала.

Коли це все почалося, я виїхала з сестрою і дітьми на кілька тижнів у Польщу до знайомих. Він з нами не поїхав, зрозуміло. За всі ті три дні, що нас не було, ні дзвоника, ні листа від нього. Після приїзду я дізнаюся, що він теж не ночував усі ці дні вдома. Приїхав ранком після нашого приїзду. На мої запитання, де був, відповідь одна: «Ти сама чудово знаєш, де і з ким».

Після цих слів я вказала Паші на двері і попросила більше не з’являтися попри все, і забути про нас. Він пішов. Наступного дня, як ні в чому не бувало, пише: “Привіт, як справи”. Я не відповіла. Заблокувала його скрізь. Він для мене на той час зник.

ТИждень по тому через родичів друзів та знайомих я дізнаюся, що він хоче зі мною поговорити. Я не хочу, та й розмовляти нема про що. І тут не стає мого дідуся, і чоловік приходить на допомогу, допомагає все організувати. Потім просто почав приходити, каже, що нудьгує, і що я все неправильно розумію. Допомагає десь по дому, десь із продуктами. А жити продовжує із нею. Приходить, до мене – ночує, проводимо час разом. На той момент я сильно змінилася. Стала кращою. І Павло сказав, що хоче повернутися додому. Сказав, що все тепер буде по-іншому, і він докладе купи зусиль, щоб ми були щасливі. Сказав, що з нею більше не спілкується, і знати її не хоче.

Зараз ми живемо разом. Він так само затримується на роботі, я намагаюся не зациклюватися на цьому. Дала другий шанс, вирішила, що треба довіряти. Якоїсь миті впевненість у його вірності мене почала покидати. Я зайшла на її сторінку і побачила, що він знову проводив із нею час. І це вона виклала у себе на сторінці. Далі на наступному фото вона демонструє дорогий подарунок. Дорогий браслет із написом – «я 2 роки була дуже гарною дівчинкою і тому заслужила». Два роки – це якраз той термін, коли вони почали зустрічатися. На мої запитання, що за відео, він відповів, що це минуле, і що я неправильно чиню, ворушу його, бо мені жити не хочеться добре. Але це відео не старе, а нове, тому що там позначено дату і час, коли воно зроблено.

Про багато моментів тут не розкажеш, все життя за 11 років у трьох словах не опишеш. Не скажу, щоб я була ідеальна, але, принаймні, непогана. Намагаюся розуміти та входити в становище. Готувати, любити та цінувати я вмію. Тому багато його друзів та його сім’я його не розуміє і засуджують. Я хочу розлучитися, але це зараз так не просто…

Автор: Анастасія

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел.