fbpx

Зараз мені 31 рік, йому 34.  Одружилася я не з великого кохання, може від сільських традицій: пора було, а в чоловіку головне, щоб без шкідливих звичок, працьовитий і просто хотілося свою сім’ю, втекти від батьків. Олег змінився, і я почала розуміти з кожним днем, що більше не кохаю. Зараз він служить

Я зіткнулася з такою життєвою ситуацією: вийшла заміж 9 років тому за Олега. Зараз мені 31 рік, йому 34.

Одружилася я не з великого кохання, може від сільських традицій: пора було, а в чоловіку головне, щоб без шкідливих звичок, працьовитий і просто хотілося свою сім’ю, втекти від батьків. Діти з’явилися із переїздом на нове місце проживання.

Згодом Олег змінився, і я почала розуміти з кожним днем, що більше не кохаю.

Якось у наше село приїздив до своєї родички молодий чоловік. Ми познайомилися. бо його родичка – наша сусідка. Звуть його Вадим, він на 3 роки молодший за мене, одинак ​​по життю.

У нас знайшлися спільні інтереси, почалася романтика, все чудово, і після зізнання у своїх почуттях один одному мене стало тягти до нього все більше. Зідзвонюємося, раз на кілька місяців бачимося, коли він проваідує Марію Павлівну.

Йому 29 років, і він непередбачуваний, але в голосі чути нотки смутку та туги. Йому важко усвідомлювати, хоч він це і приховує, моє становище, що живу з чоловіком і досі не йду від Олега до нього.

І ось так ми з Вадимом вже 3 роки маємося, і тільки рідкі зустрічі наші дарують нам сили. Вадим каже, що всьому свій час. Може, чекає від мене першого кроку – розлучення, але не каже про це відкрито. Навіть Олег дізнався про нас, йшов від мене, але відразу знову повертався.

У нас діти 7 та 5 років, заради них я живу, приховуючи сльози від чоловіка, і я розумію, що підняти їх сама не зможу. Лякає невідомість, до того ж, і на допомогу чекати не звідки. Мама далеко і сюди до мене переїжджати не хоче, а вітчим тим більше людина вперта і до мене ставився завжди упереджено.

зараз Олег служить, і я начебто вирішила вже піти, але не можу бачити сліз чоловіка, та й діти щось відчувають. переживають. Ми в глухому куті втрьох, і що робити, не знаю. Вже три роки так живу. як у замкнутому колі. Я не знаю, як з Вадимом буде все насправді, чи зможе він контакт знайти з дітьми і вони з ним? Чи готовий він бути зі мною, виховувати не своїх дітей? А як буде Олегу, коли повернеться?

Я зовсім заплуталася.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page