Зараз мені 33 роки, і кілька років тому мама довела мене, що чоловік відкачував півтора роки. Я заміжня і живу далеко від неї з 20 років, і чесно кажучи, всі наші взаємні непорозуміння з підліткового віку я вважала суто наслідками свого дорослішання.
А недавно виявилось, що проблема зовсім не в мені. Найсумніше те, що своїми маніпуляціями вона повністю зіпсувала мої стосунки з батьком, і усвідомила я цю втрату лише після як тата не стало. Він пішов на самоті, і для цього моя мама доклала всіх зусиль. Боляче, і дуже.
Так, у мене складна як людина мати. Але ж вона мама. Я вийшла заміж у 20 років, поїхала від неї, але опинилася під одним дахом з такими ж не простими мамою та бабусею чоловіка.
Контроль над чоловіком вони втратили давно, а от я ще легко піддавалася впливу, тому маніпулювати ним вони намагалися через мене, по суті, мною просто обережно користувалися.
Згодом ми навчилися жити разом, але не дозволяючи їм нами маніпулювати нами: шпінгалет, поставлений до нашої кімнати, теж був приводом для серйозної розмови, я вже мовчу про переїзд чи окреме харчування.
Звісно, були перегини. Наприклад, одного разу свекруха засмутилася до сліз, дізнавшись від наших спільних знайомих, що за тиждень ми виїжджаємо у відпустку, заплановану місяць тому.
Так, найлегше, що можна зробити – з’їхати кудись подалі і дзвонити раз на рік, для галочки. Але чим ми тоді кращі? Ті самі маніпулятори, які намагаються покарати. Так, ми оберігаємо себе коханих. Але який приклад ми залишимо своїм дітям?
Це зараз у 30-40 ми цілком адекватні та досить здорові. І якщо нам трапитися овдовіти, захворіти, пережити якесь випробування, ми теж можемо стати складними в емоційному плані, бо потребуватимемо більшої уваги.
Словом, ми таки з’їхали від батьків чоловіка, не повірите, але ми у прекрасних стосунках, хоча їм наш переїзд не сподобався, це ж зрозуміло, маніпулювати більше не буде ким.
Так, довелося встановлювати рамки: дозволені теми розмов, фрази «стоп», щоб зупинити непотрібні коментарі, час перебування, який ми заздалегідь плануємо у графіку, і до якого ми обоє готуємося емоційно, та інші неймовірні зусилля, які нам довелося зробити.
Але це наші батьки такими не від хорошого життя стали, зрозуміло, що є різні, але в більшості випадків просто потрібно навчитися правильно ставити себе і розуміти, чого потребують вони, а це зовсім не просто.
З часом свекруха і бабуся чоловіка звикли до нових взаємин з нами, і зараз ми дбаємо про них, а вони про нас, не звинувачуючи один одного у своїх життєвих невдачах, не влазячи в особистий простір, а залишаючись друзями.
Моя мама теж не залишена на самоті, вона регулярно і надовго приїжджає до нас гості, що допомагає їй побачити й зануритися в стосунки «дітей і батьків», оскільки селимо ми її до свекрухи та бабусі.
Не без конфліктів. Але тепер вони вирішуються швидко і без образ. Пишу, щоб показати і поділитися нашим досвідом: вихід і у цій ситуації не один. Найкраще рішення на жаль не завжди найлегше, але потім розумієш, воно того варте. Будьте всі дружні й щасливі.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
