fbpx
життєві історії
Зараз мені 36 років, і я раніше ніколи не була одружена, але я маю п’ятирічного сина. Я справляюся з усім і все встигаю. Мені здавалося, що так завжди буде. Але вся рідня разом змушує мене вийти заміж за Віктора. Жінці ж, мовляв, не можна самій. Ось тільки мама та сестра не знають усієї правди: Вітя сказав мені одну річ, яка не дає мені спокою

Зараз мені 36 років, і я раніше ніколи не була одружена, але я маю п’ятирічного сина. Як так? Звичайна історія.

Були в серйозні стосунках, все було добре, але потім я зрозуміла, що чекаю на дитинку. Ну і виявилося, що дитина потрібна тільки мені. Вік був не надто юний вже, тому я вирішила народити.

І ось ми із синочком Захаром тільки вдвох. Всю свою увагу я віддавала йому. Мені було не до думок про самотність, не до скарг на жіночу долю. адже саме по собі материнство – це вже таке щастя!

Я добре облаштувала наше життя. Зараз маю невелику квартиру, з якою допомогли батьки. Син ходить у садок, який майже у нас у дворі. А мій офіс за 5 хвилин від будинку. Я справляюся з усім і все встигаю. Мені здавалося, що так завжди буде.

Але, коли я вийшла на роботу, ситуація змінилася. Там я зустріла Віктора. Він неймовірний чоловік: дуже дбайливий, ввічливий і розуміючий. З ним я відчула, що можна бути коханою. І зрозуміла, як же було сумно без близької людини поряд.

Місяць тому Вітя влаштував нам романтичне побачення та зробив мені пропозицію. Але я й досі йому не відповіла. бо… сумніваюся.

Цією новиною я поділилася зі своєю родиною. Усі в один голос стверджують, що мені треба погоджуватися і навіть не думати. Адже Віктор — чудовий чоловік, який готовий одружитися з жінкою з дитиною. Де я такого ще знайду? І це недалеко від правди. Ось тільки мама та сестра не знають усієї правди.

Коли наші стосунки переросли у серйозні, Вітя сказав мені одну річ, яка не дає мені спокою. Він чесно сказав мені, що ніколи не зможе полюбити мого сина як свого. Він хоче, щоб ми мали спільних дітей. І я цього хотіла б!

Але я дуже люблю свого сина і хочу для нього найкращого. Тоді я чомусь вирішила, що згодом усе налагодиться. Але час минав, а Віктор не виявляв жодного інтересу до мого Захара. Хоча я не можу злитися на вітю адже він із самого початку був зі мною чесний.

Наразі ця ситуація турбує мене ще більше. Адже ми з Ігорем після розпису розпочнемо жити разом. Як він ставитиметься до малого? Як Захарчик почуватиметься, якщо вітчим буде до нього байдужий? Та й у що це виллється, коли в нас з’являться ще діти?

І з кожним днем ​​усі ці питання все більше турбують мене. З одного боку, не хочеться, щоб дитина почувала себе обділеною. З іншого, навряд чи я колись зустріну чоловіка, який погодиться на шлюб з жінкою з дитиною. І як же мені вчинити, щоб бути щасливою?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.