Зараз мені 67 років, позаду невдалий шлюб, розлучення, важкі часи. Але в якийсь момент я подивилася на своє життя і зрозуміла, що час, відміряний мені згори, я нарешті можу прожити по-іншому.
Насамперед, я звільнилася з роботи. Стало важче матеріально, адже пенсія невелика. Натомість з’явився час погуляти у парку, поспілкуватися з подругами, та й просто полежати довше вранці. Я вперше за своє життя була щасливою, поки не приїхала дочка і дізналася, що я звільнилася.
Хоча Інна й намагалася приховати своє невдоволення, але я бачила, що вона ледве стримує себе, щоби не нагрубити. раніше просто я допомагала їй грошима, віддавала майже всю зарплату, а тепер нема грошей ще й для неї, на себе не завжди вистачає.
Інна зараз в декретній відпустці з третьою дитиною чоловік отримує мало, але підробітки знайти не прагне.
Донька спочатку вмовляла мене знайти іншу роботу ближче до будинку та легшу, але я відмовилася. Я у неї грошей не прошу, а їм би час самим себе забезпечувати. Вона образилась і поїхала. Але за два тижні вона зателефонувала, попросила посидіти з дітьми, сказала, що знайшла підробіток.
Виявилось, що вона у своєї знайомої прибирає квартиру. Тепер мені ще гірше, ніж раніше. Два рази на тиждень я маю їхати на інший кінець міста, бути з онуками 6, 4 та двох років і ще прибрати та наготувати, адже дочка тепер працює і нічого не встигає.
Інна приходить додому і одразу лягати відпочивати, ще й незадоволена то тим, то цим. То я не встигла погладити дитячі речі, то погано прибрала, чи не те зварила.
Я втомилася, хочу жити і для себе теж. Я не проти допомогти, але не перетворюючись на прислугу. Та й років мені вже чимало, хочеться спокою та відпочинку. Не знаю як змінити ситуацію й відмовити нні в допомозі з дітками.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.