Всім відомо, що нажите в шлюбі майно ділиться навпіл, незалежно від того, хто сидів удома і господарював. А як бути, якщо і побут і заробляння грошей для сім’ї лежали на плечах чоловіка цілком і повністю?
– Ми одружені 10 років, двоє дітей. Дружина ніколи не працювала, вона все намагалася вести якісь блоги і канали на різних майданчиках. Все мріяла розкрутитися і стати знаменитою. Навіть в декреті з дітьми сиділа моя мама, а вона знімала різні відел, – розповідає Євген.
Перші роки шлюбу чоловік працював на 2 роботах. Вдень – на заводі, а вечорами Євген таксував, повертаючись додому далеко за північ.
– Зараз мій ранок починається так: я збираю дітей, одного в садок, другого в школу. Повіз, сам на роботу. День відпрацював, забираю дітей, заїжджаю за продуктами і їду додому. Готую нам вечерю, прибираю квартиру, запускаю пралку. Дружина? За комп’ютером, шукає теми або знімає чергове відео. Увечері я розповідаю молодшому казку, перевіряю у старшого уроки і допомагаю, якщо треба. Потім мию посуд, збираю обід на роботу.
Євген відмовився від підробітку в таксі, якраз через грязну квартиру і порожнього холодильника. Їдучи на роботу о 7 ранку і повертаючись за північ, він став помічати, що квартира перетворилася на справжній сарай, а дітям нічого надіти в садок – все грязне.
– Я пішов з таксі. Якось приїхав додому о першій годині ночі і до мене підійшов старший син. Він хотів їсти. Їжі в будинку не було, ні крихти. Я пішов і розбудив дружину. Вислухав крики про те, як вона втомилася за день і був посланий.
Готівкови Євген намагався вдома не зберігати – дружина забирала все до корейки і йшла купувати те, що їй потрібно для каналу. Наприклад, косметику, коли намагалася вести блог про косметику.
При цьому, Євген примудрився поліпшити житлові умови сім’ї. Двокімнатну квартиру, що дісталася йому в спадок від батька, він поміняв на трьокімнатну з доплатою.
Вітчизняний автомобіль змінив на іномарку. Невеликий гараж, неподалік від будинку. Різноманітна побутова техніка та гаджети. Все це купив чоловік сам.
– За ці 10 років дружина принесла в будинок пару гривень. Запрацювала на своїй творчості. Декретні вона не отримувала: побачивши список документів, який вимагала соцзахист для призначення допомоги по догляду за дитиною, вона відмовилася збирати папери, аргументувавши: «У мене немає часу, мене чекають глядачі». Десять людей на десять блогів. Я втомився. Розмови з дружиною ні до чого не привели. Діти не поважають свою матір і не слухаються її. А мені потрібна нормальна жінка, а не така дружина.
– А чому ти раніше тривогу не забив? – я дозволила собі поцікавитися. – Ви ж 10 років разом прожили, невже не можна було якось розворушити дружину? Виходить, тебе все влаштовувало?
– Вона не відразу такий стала. Перші пару місяців і посуд мила, правда готувати не вміла, але вчилася. А потім якось понеслося. Боровся, але безуспішно. «Ти мене не цінуєш як особистість, хочеш зробити з мене посудомийку!», «Цього разу у мене все вийде, не заважай!», «Подавай на розлучення, раз не влаштовує. Але май на увазі – діти будуть жити зі мною!».
Тонни сліз і криків. І в пошуках себе я їй заважаю і діти її відволікають. Мені простіше було все самому зробити, ніж вислуховувати чергову істерику. Зрештою, я почав ставитися до дружини ,як до кота. Пожере, поспить. Є і добре. Чомусь я дуже боявся розлучення, боявся, що дітей залишу з нею. А як їй можна дітей довірити? Якщо вона навіть кашу зварити не в змозі?
Євген не сам подав на розлучення, хоча думки про розлучення все частіше і частіше приходили йому в голову. Його дружина познайомилася в інтернеті з чоловіком і вирішила піти до нього.
– Те, що діти будуть жити зі мною – це точно, вона сама відмовилася їх забирати. Але квартиру, машину і гараж дружина хоче поділити навпіл. Звичайно, не дуже який капітал, але тим не менше. У деяких і цього немає. А я не розумію, чому я повинен все поділити. Не розумію. Вона всі ці роки сиділа на моїй шиї. Займалася б сім’єю – слова б не сказав, навпаки, все б їй і дітям залишив. Виходить – 10 років відпочивала, а тепер я все чесно зароблене повинен поділити.
Євген відвідав адвоката. Довести що дружина Євгенія не займалася додому і дітьми, а все лежало на плечах чоловіка, а декрети – на плечах його мами, практично неможливо. Єдиний варіант для Євгена – угода про передачу половини майна дружини у власність дітей в рахунок аліментів.
– Не згодна. Їй гроші потрібні, вона навіть суму назвала. Віддам. А потім… Кожен місяць буду до приставам бігати, щоб її за несплату аліментів мали. А платити вона не буде, впевнений. А може, під три чорти її? Хай забирає все і валить на всі 4 сторони, подалі від дітей? І аліменти не потрібні, сам дітей вирощу. Не знаю. Перший раз на такому роздоріжжі…
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Сваха моя має дачу, а то сезон копання картоплі і консервації. Ясне діло, що їй не до онуків. Ось вона й подзвонила мені, щоб пожалітися. Як мені за дочку соромно було, ви й уявити не можете. “Як не будете з онуками у вихідні сидіти, я вам забороню з ними бачитися”, – сказала їй Уляна. А окрім всього в мене в неділю день народження, а Уляна проти, щоб свекруха і вона за одним столом сиділи
- Півроку тому я розлучилася. І тепер зустрічаюся з рідним братом колишнього чоловіка. І колишня свекруха знову може стати діючою. У нього була своя квартира, непогана робота, а ще він на 5 років за мене старший. Ну й що, що особливо не любила. Що ж ти раніше мовчала, коли твій син покинув мене саму. І взагалі, це якось не по-божому і грішно. На що я їй відповіла, що, звичайно ж, розповім її онуку, коли він підросте
- Коли я побачила ціну на гелі для душу невістки, яку вона випадково залишила, – то ввечері влаштувала з нею серйозну розмову і попросила плати за квартиру або зʼїзджати. Поки мій син боронить Україну, у неї пляшечка в душі за 1000 гривень!
- Ми з чоловіком важко працювали, аби і доньці хватило на життя і нам залишалося. Звісно, не легка це задача. Навіть прийшлося зайняти гроші аби оплати навчання. Та схоже це все були дрібниці. Того літа на Львів прилетіло від “сусідів”. Біда сталася біля гуртожитку доньки. На щастя, то були канікули і все обійшлося, якщо так можна сказати. Єдине, що з поганого сталося, це повилітали вікна. Гроші на ті вінка збирали, обіцяли поставити до 30 вересня. Але є одне “але”
- Сестра в Італії жила багато й заможно довгі роки і я їй заздрила. Її розкішному життю, достатку,фінансовим можливостям. Нам так не жити! Місяць тому Галина повернула в наше рідне село на Полтавщині і приголомшила мене своєю пропозицією. З’явився наш первісток – синочок Даня. Минуло ще два роки, і народилася йому сестричка, дівчинку ми назвали Люба, на честь моєї бабусі. А ще через рік наша родина поповнилася третім малюком та стала багатодітною