fbpx

Зараз моїй дочці Ірині вже 33 роки, а зятеві Данилу – 37. Одружені вони вже 11 років. Нам з чоловіком майже по 60, ми всиновили дитину, а дочка Ірина тепер з нами відмовляється спілкуватися. Але ж ми говорили дітям: ви тільки народіть, а ми вже виростимо! Так ні, у них подорожі, кар’єри. Ми обожнюємо трирічного Василька, який тепер живе з нами

Нам з чоловіком майже по 60, ми всиновили дитину, а дочка Ірина тепер з нами відмовляється спілкуватися. Але ж ми говорили дітям: ви тільки народіть, а ми вже виростимо! Так ні, у них подорожі, кар’єри. Але про все по порядку розповім.

Зараз моїй дочці Ірині вже 33 роки, а зятеві Данилу – 37. Одружені вони вже 11 років. А про дітей навіть не думають!

Ми з чоловіком Дмитром і сватами сподівалися, що через два-три роки після весілля дітей вже будемо бавитися з онуками, а воно он як обернулося.

Дочка і зять категорично не хочуть дітей, і ми вже не знаємо, як на них вплинути.

Вони обоє працюють на хороших роботах, добре заробляють. Іра в туристичному агентстві провідний спеціаліст, у зятя бізнес з товаришем. Самі купили собі трикімнатну квартиру, у кожного машина. Ми зі сватами зраділи, коли дізналися про просторе житло, в яке вклалися діти, бо думали, що от вони переїдуть – і з’явиться у них лялечка.

Але не так сталося, як гадалося, ми помилялися у своїх надіях і сподіваннях. Вони давно вже живуть в новобудові в гарному районі, але про дітей навіть мова не йде.

Багато подорожують, їдять в ресторанах, нам і сватам допомагають по можливості, подарунки роблять. Але всім нам вони вже просто заборонили питати у них щось або говорити про дітей, піднімати цю тему на родинних зустрічах. Сказали, що це не наше діло, щоб ми не втручалися.

Якось я навіть сказала дочці: Іринко, ви тільки народіть, а ми вже з батьком виростимо, поки ще не пізно, не старі ж ще! А ви собі живіть звичним життям, подорожуйте і так далі, а нам би тільки малечу від вас.

Та вони не погоджуються. Дочка навіть обурилася такій моїй пропозиції.

Я навіть припустити і передбачити ніколи не могла, що ми з чоловіком без онуків залишимося. А донці й зятю – по світу їздити, машини купувати, з друзями спілкуватися.

Так і говорять: не хочемо ми дітей.

І ось ми з Дмитром зважилися на дуже відповідальний крок: взяли дитинку в дитбудинку. Дуже нам хотілося знову відчути радість батьківства, щоб в оселі звучав дитячий сміх і було, для кого жити. Ми обожнюємо трирічного Василька, який тепер живе з нами.

Але через наш вчинок Ірина тепер не хоче з нами знатися, не спілкуємося вже кілька місяців.

Не знаю, що буде далі, але ми з чоловіком не шкодуємо. Адже ми подаруємо щастя мати батьків маленькій людинці, нашому Васильку!

Якось воно час все розтавить по місцях. Дуже на це сподіваюся. І знаю, яке бажання загадаю у Новорічну ніч. Сподіваюся, Небо мене почує.

Автор – Олена К.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

You cannot copy content of this page