Я заміжня вже п’ять років, є трирічна дочка. Все чудово, тільки ось немає свого житла. Живемо у батьків чоловіка. І це мені ще пощастило, що свекруха ніколи не втручається у наше життя. Обов’язки розподілені з першого дня проживання: свекруха запропонувала прибирати по черзі, але цю роботу я взяла на себе, зате свекруха готує більше, бо робота у мене позмінна (я медсестра).
Саме через це я й пишу свою сповідь. Моя бабуся, мамина мама, живе з батьками. З ними ще живе моя молодша незаміжня сестра. Бабуся вже зовсім слабенька, майже весь час лежить. Я дуже її люблю, часто відвідуваю, але цього разу мама сказала, що я мушу двічі на тиждень сидіти з бабусею. Я працюю, у мене дитина трирічна, садочок не працює, власна сім’я. А сестра вільна, та й їхати нікуди їй не треба, живуть усі разом.
Коли я їм про це сказала, зчинився крик. Сестра мене навіть ображала, говорила, що я невдаха, що вийшла за хлопця, у якого навіть своєї квартири немає, а зараз він ще й не дома- боронить країну нашу від Росії. А мати назвала мене егоїсткою. Я і так навідую бабусю, приношу їй ліки, продукти, але цього ніхто не помічає.
Я запропонувала давати гроші, але мати сказала, щоб я не претендувала на жодну спадщину. А це трикімнатна квартира (де вони всі живуть, і де я прописана), дві дачі (бабусі та батьків). Є ще квартира бабусі, щоправда однокімнатна, але все ж таки. Батьки її під найм поки що віддали, причому, не за дешево. І це при тому, що я не маю свого нічого. Могли б мені віддати її, а сестра все одно житиме з ними. Вона категорично проти заміжжя та дітей.
Я вважаю, що вони не мають совісті. Адже, крім того, що моя сестра така ж онука, як і я, так для мами бабуся – мати, і це мамин обов’язок доглядати її. Але мама вперлася в те, що я медсестра і вмію поводитися з лежачими людьми. Але ж це не причина, щоб сидіти весь час у них. Я не можу залишити сім’ю навіть заради бабусі.
Але мама перекрутила нашу розмову та сказала бабусі, що я не хочу до неї приїжджати. А насправді вона заборонила мені бувати в них. Навіть онучку не хочуть бачити.
Мені прикро і соромно перед чоловіком та його батьками за таку поведінку мами. Спілкуюся тільки з батьком і то більше телефоном — він не хоче сваритися з мамою, зберігає нейтралітет.
Ось така в мене не проста ситуація в родині, не кажучи вже про те, що відбувається навкруги.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.