fbpx

Зараз внучка живе в родині батька, приходить до мене, всім задоволена. Каже, що з мачухою знайшли спільну мову, а матір навіть бачити не хоче. Я її вмовляла, але вона сказала, що я ще не все знаю. А от мені немає місця у власній квартирі на старість. Дочка робить все по-своєму, я вже не господиня в себе вдома

Мені дуже не пощастило з дітьми. Гірко це усвідомлювати на старості років, особливо, коли тобі немає місця у власній квартирі.

Чоловік пив, його рано не стало, а я залишилася з двома дітьми – сином Андрієм та донькою Оленою.

Чоловікові було всього 36 років, діти ще ходили до школи. Через п’ять років я вийшла заміж знову, народився спільний з другим чоловіком син – Матвій. Прожили ми 11 років і розлучилися, син залишився з батьком, не захотів йти зі мною в однокімнатну квартиру. Через три роки вони емігрували.

Андрій одружився, але швидко розлучився, бо почав пити, як і його батько, і переїхав до мене. Життя стало нестерпним. Кожен призводить друзів, з роботи звільнився. Були періоди, коли не пив, тоді все було мирно, у всьому допомагав по господарству, знайшов роботу в тролейбусному депо, віддавав частину зарплати, але це тривало недовго, тому що скоро взявся за своє. Якось потрощив всі меблі, довелося правоохорнців викликати навіть.

Мене, правда, не ображав, але ж кричав і трощив все в квартирі. Після виклику міліції образився, пішов з дому, жив у одного знайомого в приватному будинку, випивали, і не витримало серце. Містика в тому, що пішов він так само, як і його батько, і теж в 36 років…

Дочка Олена розлучилася з чоловіком майже відразу після народження дочки, прожила у шлюбі всього 4 роки. Я не звинувачувала зятя, тому що у неї дуже поганий характер. Намагалася напоумити, але вона нікого не хотіла слухати. На той момент вони знімали квартиру, і після розлучення зять переїхав до своїх батьків, одружився, і у них з новою дружиною народилося двоє дітей. Моїй доньці з онукою він весь цей час оплачував знімну квартиру, думаю, що заради своєї дочки. Олена купила машину, заміж більше не вийшла.

Спілкування у мене з нею завжди було натягнутим, вона дуже запальна і постійно всім незадоволена. Але я не особливо звертала увагу, бачилися ми рідко, часто приїжджала до мене сама внучка.

Але рік тому внучка не витримала такого спілкування з матір’ю і попросила батька забрати її до себе. Тоді їй вже було 17 років. Зараз внучка живе в родині батька, приходить до мене, всім задоволена. Каже, що з мачухою знайшли спільну мову, а матвр навіть бачити не хоче. Я її вмовляла, але вона сказала, що я ще не все знаю.

І ось Олена поставила мене перед фактом, що переїде до мене, тому що колишній чоловік вже не платить за житло, а у неї немає на це грошей. Я навіть не підозрювала, що мене чекає, хоча знала, що буде нелегко ужитися в однокімнатній квартирі з дочкою.

Зараз я живу у постійній емоційній напрузі, і дуже сильній. Дочка робить все по-своєму, я вже не господиня в себе вдома. Випиває, не соромлячись, правда, на роботу ходить. Вона і так постійно злитися на всіх, а в такому стані стає агресивною, ображає, може штовхнути. Цілу ніч не спить, ходить по квартирі, світло скрізь ввімкнене, а мені на роботу рано вставати. Я на пенсії, мені 68 років, але ще працюю. Я навіть не засинаю свідомо, коли вона в такому стані.

Молодший син Матвій живе і працює в Німеччині, нежонатий. Раз на рік приїжджає в гості. Коли я поскаржилася йому на таке ставлення сестри, він сказав: «Розбирайтеся самі, я не хочу в це влазити».

А я так розраховувала на його допомогу! Він може собі дозволити купити мені маленьку квартиру, щоб я жила окремо, але я про це його не прошу, просто думала, що він хоча б поговорить з донькою, або сам здогадається, як мені допомогти.

Тиждень тому дочка заявила, що я повинна оплачувати оренду її гаража або всі речі, які там зберігаються, вона привезе додому. Я відмовилася, вона доросла людина, чому я повинна її утримувати? Два дні тому вона привезла великі баули, які стоять зараз посеред квартири. Розпакувати все це нікуди, кімната 18 квадратних метрів…

Одна радість у житті – внучка. Як жити далі, я не знаю. Син пив, але я його не боялася, а дочку боюся. За що мені така старість?

Чому у мене такі діти? Може, зі мною щось не так?..

Автор: Ніна

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page