fbpx

Зараз всі люди, особливо рідні, гуртуються, зближуються, допомагають одне одному, підтримують. А у мене така сумна й прикра ситуація між донечками-близнючками! Мені гірко й важко це бачити

Зараз всі люди, особливо рідні, гуртуються, зближуються, допомагають одне одному, підтримують. А у мене така сумна й прикра ситуація між донечками-близнючками!

Мені гірко й важко бачити, як не ладнають між собою мої дочки. Може, я припустилася якихось помилок у вихованні?

Поки Оленка й Валя зростали, я намагалася все їм дати, хоч було дуже нелегко часом. Виховували дівчаток разом з чоловіком, але переважно все-таки я, чоловік багато працював, у відрядження їздив, щоб більше заробити для родини. Тому дітям – а у нас ще старша дочка Олександра є – приділяв мало уваги.

Весь домашній побут був на мені. Мабуть, не встигла донечкам щось важливе розповісти, пояснити. Ну і нам свого часу батьки мало що про життя пояснювали.

Я народилася 1955 року, час складний, батьки працювали, намагалися нагодувати нас, втомлювалися. На балачки й розмови у них ні сил, ні часу не лишалося. У них і самі незакінчені школи через війну. Що вони могли розповісти нам? Щоправда, освіту дали гідну. І ми самі шукали відповіді на всі запитання, шукали й знаходили самостійно свої дороги в житті.

А зараз я просто в безвиході. Мої діти не спілкуються між собою і знатися не хочуть! Як їм допомогти, пояснити, що рідніших немає людей, ніж рідні сестри? Що треба допомагати одне одному. Любити та поважатио, а не мстити за дрібні непорозуміння в минулому. коли щось там не поділили порівну.

Ось така у мене турбота й проблема. Підкажіть, як вчинити? Буду вдячна за поради.

Передрук без посилання на ibilingua.com.

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.

You cannot copy content of this page