Я встаю о 7-й ранку – на кухні вже нажарено, дихнути нічим, і так щоранку по будням вже четвертий місяць, поки у неї ремонт.
А чоловіку що? Йому подобається, мамуся ж! А мені мені той чад провітрюй, плиту мий – вона справилася і до себе в кімнату чи гуляти.
Ми з чоловіком Ігорем і синочком Яриком – звичайно родина. Сину 4 роки, ходить в садочок, я працюю в офісі, чоловік майстром на будівництві. син в садочку, навіть зараз. влітку. Хоча могла би й мама чоловіка з ним посидіти, щиро кажучи, але Неля Романівна не виявила такої волі.
Зате вона повністю зіпсувала мені життя! Справа в тому, що мама чоловіка зараз живе з нами. У неї в Ірпені було пошкоджено житло, ми їй збирали на ремонт, вона сама відкладала, поки була у меншої дочки за кордоном, зовиця теж дала якісь гроші.
І ось мама Ігоря повернулася в Україну і ми почали ремонтувати її квартиру, це вже тягнеться четвертий місяць, а поки свекруха живе у нас у передмісті Києві.
Квартира у нас з Ігорем спільна, навпіл, бо у нас шлюбний контракт. Тому це таке саме моє житло, як і чоловіка. але звичайно я погодилася, щоб Неля Романівна пожила у нас, а як інакше?
От тільки я не знала, чим це мені обернеться!
Справа в тому, що свекруха у мене досить гладка і немаленька жінка, та й чоловік схильний до повноти, дуже швидко й легко поправляється. тому я доклала чимало зусиль, аби привчити родину – чоловіка й синочка – правильно й не дуже калорійно харчуватися.
Ну принаймні сніданки у нас завжди швидкі й корисні, адже вранці всі поспішаємо на роботи, малий перед садочком практично не їсть, тільки трохи з нами може чогось пару ложечок – йогурту чи кисломолочного сиру з ягодами чи фруктами, омлет на пару, вівсянку чи тости з тунцем і авокадо.
Так ми зазвичай снідали донедавна, і всім подобалося. Поки в нашій оселі не з’явилася Неля Романівна і не заявила, що я не годую взагалі її сина, а він будівельник і йому треба нормально їсти, особливо – ситно снідати!
І ось тепер я встаю о 7-й ранку – а на кухні вже нажарено-насмажено яєчні з ковбасою чи лавашу з фаршем чи “бендериків”, якихось, чи макаронів з сосисками наварено, що дихнути нічим, і так щоранку по будням вже четвертий місяць, поки у неї ремонт.
А чоловіку що? Йому подобається, мамуся ж постаралася! Він їсть о 7.15 і їде на роботу, а мені в офіс на 9.30, мені весь той чад, що свекруха на кухні наробила, провітрюй, плиту і посуд після її старань мий – вона справилася і до себе в кімнату чи гуляти. І так вже четвертий місяць поспіль, і ще два попереду як мінімум.
Вчора я після її пережарених масних оладок не витримала і сказала, що якщо це все не припинеться і моя кухня знову не належатиме ранками лише мені – я забираю малого й їду до своїх батьків на інший край міста, і нічого, що на роботу далі.
Я думала, Ігор підтримає мене, але він став на її бік! Уявіть. як мені неприємн обуло. коли він сказав:
– Олено, перестань, як тобі не соромно! Мама ж старається, ти маєш бути вдячною!
Я досі не розмовляю з чоловіком, у мене одне бажання – з’їхати і залишити їх з мамою! Але з іншого боку – ця квартира така само моя, як і чоловіка! Я от думаю, чи потерпіти мені, чи це показник такої неповаги до мене, що й сімʼю не варто зберігати? Підкажіть щось слушне, буду дуже вдячна!
Автор – Олена М.
Передрук без посилання заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
