Завтра на мене не розраховуй. Я поїду до мами. Я її єдиний чоловік, і в день Валентина повинен бути поруч, – сказав мені Остап. Я ледь не впала від почутого. – Може ти і подарунок мамі купиш, а не мені?, – пожалілася я. Остап і тут вирішив мене вколоти. – Який подарунок, Лідо? Я тобі кожного дня як не ковбасу то масло купую. А ось мама мене на світ привела, і заслуговує на щось цікаве. Я вже навіть придумав що саме: робот пилосос. – До речі, такої техніки в нас дома немає.
– Робот пилосос, кажеш? – повторила я, намагаючись зберегти спокій і не показати, наскільки це неприємно. – Тобто мені дарувати нічого не плануєш, бо я не така важлива, як мама?
– Ну чому ж. Ти з’явилася в моєму житті, і це теж велике свято. Але ж 14 лютого – день кохання, а я люблю маму, – хмикнув Остап і сів дивитися футбол, роблячи вигляд, що дискусію завершено.
Я відчула, як у мене на душі починає закипати образа: “Я – жінка, якій квіти й ніжність потрібні, а він мене цілковито ігнорує на цей романтичний день!”
Надворі лютий, холодно, а я вся киплю, ніби чайник без клапана. Уявила, як наступного дня він встане, схопить свій рюкзак і поїде до мами, залишивши мене саму з усіма моїми святковими сподіваннями.
– Лідо, ти чого така зморена? – Остап раптом поглянув на мене поверх екрана телефона, де крутився футбол.
– Та так, думаю про твою “супер-ідею” їхати до мами на 14 лютого, – сказала я, стараючись не підвищувати голос, але певно мої очі промовляли красномовніше будь-яких слів.
Остап сердито зіграв бровами, мовляв, що тут такого дивного. А я вже запланувала романтичну вечерю, всяке різне там свічки, торт у формі сердечка, а він – до мами…
– Слухай, може ти приїдеш до мами в інший день? – спробувала я переконати його. – Ну, або, принаймні, не надовго.
– Лідо, там така історія: мама давно хотіла, щоб ми на Валентина провели час разом. Знаєш, вона сама завжди каже: “Остапчику, ти мій єдиний чоловік”, – він невинно знизав плечима. – У свій час вона відмовляла собі у всьому, аби мене виростити.
Я мовчки взяла телевізійний пульт, вимкнула футбол і голосно зітхнула. Ці матусині стосунки починали відверто нервувати. Хоч я й розуміла, що мама Остапа була самотня, коли виховувала сина, проте вважала, що зараз він – мій чоловік, і не лише мамин.
– І що ж ти їй подаруєш, крім робота пилососа? – запитала я, аби краще зрозуміти масштаб “святкування”.
– О, я придумав цілий план. Спочатку ми підемо на обід у ресторан, потім я вручу їй той робот пилосос. Може ще квіти куплю. Вона ж, мабуть, зрадіє, – підморгнув він.
– Клас. Певно, ще й відкоркуєте шампанське, – не втрималася я від іронії. – Мені, певно, навіть есемески не надішлеш?
– Та надішлю, чого ти! Напишу: “Зі святом, Лідо, тримай від мене віртуальний оберемок троянд”. – Він гмикнув, так, ніби це був вдалий жарт.
Не знаю, що тут мало мене потішити. Я відчула, що ось-ось не стримаюсь: як він не розуміє, що Валентинів день – це насамперед про нас двох? Могли ж з’їздити до мами день пізніше або раніше.
– Знаєш, – сказала я, намагаючись звучати серйозно, – європейські психологи радять все робити в міру. Зрештою, твоя мама – чудова жінка, але ти не можеш одночасно бути її “єдиним чоловіком” і моїм.
Остап відреагував миттєво:
– Та ти просто ревнуєш. Вона ж мене виховала, дала життя! Ти не уявляєш, скільки ночей недосипала, коли я хворів у дитинстві.
– Звісно, це я ціную, – я спробувала бути спокійною. – Але є межі, Остапе. Можна вшанувати маму подарунком, відвідати її, а день Валентина провести зі мною. Хіба це не логічно?
Він знизав плечима:
– У нас з нею своя традиція. Вона каже: “Мій Остапчик найкращий, він ніколи не забуває про свою маму в найромантичніший день року”.
Я повернулася і пішла на кухню, беручись за миття посуду, аби просто не влаштувати скандал відразу. Залишилося не так багато часу до 14 лютого, а всі мої плани летять шкереберть. Я вже уявляла, як нестиму сама важезні пакети з продуктами, готуватиму вечерю… А що у підсумку? Найромантичніший момент я проведу в обіймах пилососа, якого навіть у нас немає, бо він призначений мамі.
Згодом, коли трошки охолола, зайшла до кімнати й поставила Остапу пряме запитання:
– Слухай, уяви, що у нас з’являться діти. Хто для тебе буде важливішим на свята: я, наші діти чи все одно мама?
Він здивовано глянув на мене:
– Ти чомусь ставиш мене перед вибором, якого не має бути. Я всіх вас буду любити, – сказав він, а тоді схаменувся. – Але мама в мене одна.
Я зрозуміла, що поки що компромісу на Валентина від нього не дочекаюся. Напевно, я сама маю придумати, як із цим змиритися чи, можливо, таки дати знати, що ось-ось геть мене втратить. З одного боку, я не хочу виставляти ультиматуми, а з іншого – безперечно образливо залишатися в цей день самій удома.
Поділилася своїми думками з подругою Оксаною. Вона, вислухавши, і залилась сміхом:
– Лідо, то це він до мами з пилососом, а тобі що? Цибулю купив учора чи як? Не бійся, закатуй свою романтичну програму й сама гуляй із собою, а йому потім скажеш, що маєш власну традицію – балувати себе в день Валентина, поки він “єдиний чоловік” у мами.
Я задумалась: і справді, чому б не організувати свій особистий вечір? Можна піти в кав’ярню, зустрітися з подругами, вдягнути щось яскраве і все одно відчути свято. Хоча думка, що мій кавалер в цей час обіймає маму, гріла душу слабо.
Наближався переддень Валентина. Остап уже приготував мамин подарунок, навіть загорнув його у гарний пакунок із червоними сердечками. Мені ж запропонував:
– А давай я тобі принесу щось солодке, щоб ти тут не сумувала. Я ж не хочу, аби ти плакала від самотності.
Глянула на нього:
– Еге ж, дякую! Круасаном самотність заїдатиму! – буркнула з іронією.
Але сваритися далі не вистачало сил. Остап пішов до магазину, потім знову почав відповідати на мамині дзвінки, що “все готово”. Я ж спіймала себе на думці, що змушена “відпускати” його на Валентина з мамою чи то в ресторан, чи то кудись іще.
Та, можливо, ми з ним ще колись зможемо порозумітися, адже я його люблю. Чи моя любов витримає оце “трикутне” становище – невідомо.
А що скажете ви? Погодилися б відпустити чоловіка до мами на День святого Валентина чи наполягли б на спільному святкуванні? Поділіться думками!
Автор – Карамелька
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Передрук суворо заборонений!
