fbpx

Завжди дотримувалася правила, що до дитини в стосунки і в життя лізти не треба, всі так говорять. От і не лізла в родину дочки Злати, а вона мене тепер звинувачує в своєму невдалому заміжжі. Ось як все вийшло, тепер саме я винна в тому, що її шлюб все ж таки розвалився. Злату я застала з валізою в передпокої

Завжди дотримувалася правила, що до дитини в стосунки і в життя лізти не треба, всі так говорять. От і не лізла в родину дочки Злати, а вона мене тепер звинувачує в своєму невдалому заміжжі. Ось як все вийшло.

Як я вже сказала, ніколи не лізла в стосунки дочки, оскільки Злата завжди болісно на це реагувала. Вона говорила, що розбереться сама і радила мені займатися своїми справами і своїм життям. Я так і робила.

І ось тепер саме я винна в тому, що її шлюб все ж таки розвалився.

Злата зростала в повній сім’ї, у нас з чоловіком були чудові стосунки, за двадцять років шлюбу у нас лише раз виник серйозний конфлікт, всі інші проблеми завжди вирішувалися мирно. У нашій сім’ї було не прийнято підвищувати одне на одного голос і сваритися на порожньому місці. Ми з чоловіком завжди намагалися домовитися і почути одне одного. Таке ж правило поширювалося і на дитину.

Але на жаль, характер дочки був не такий врівноважений, як у нас з батьком. У Злати ще у дитинстві проглядалися риси характеру моєї мами – упертої скандалістки, яка чує лиш себе одну. Так пішло з дитинства. Злата завжди намагалася взяти на крик, маніпулювати, нікого не чула, крім себе, обманювала, коли їй це було вигідно. У дитинстві це було не так помітно, а ось в пік підліткового віку ми з нею натерпілися.

Після школи Злата пішла з дому, голосно грюкнувши дверима, ми навіть не спілкувалися десь рік. Вона не вступила навчатися тоді, десь працювала, орендувала житло з подругою. Сивіти я почала саме в той період. Це дуже страшно, коли ти поняття не маєш, що з твоєю дитиною, де вон. Особливо важко від того, що ти знаєш її характер і розумієш, наскільки легко вона влипає у всілякі неприємності.

Але потім якось поступово все стало налагоджуватися. Злата подорослішала, мабуть, почала дзвонити, приїжджати, ми знову почали спілкуватися, і я дуже раділа. Сварки все ще траплялися, але вже рідше. Я сподівалася, що вона дорослішає і розумнішає. Я дуже старалася брати участь в її житті, але вона мене постійно обсмикувала, аби я не лізла не в свою справу.

Це стосувалося всього – від порад з прибирання квартири до поведінки на роботі. Всі поради сприймалися в штики, хоча це були саме поради, а не вказівки. Злата досі поводилася, як в дитинстві – брала на крик, інтригувала і чула тільки себе і те, що їй вигідно чути.

Тоді я вирішила, що спілкування з дочкою буде будуватися на моїй позиції невтручання. Адже вона вже доросла дівчинка, це життя їй доведеться жити самій.

Коли у Злати з’явився постійний хлопець, я зраділа. Роман робив її якось м’якшою, спокійнішою, не ідеалом, звісно, але хоч щось. Я сподівалася, що він зможе підтримувати її в такому стані. Їхні стосунки нагадували танго на краю вулкана – будь-якої миті рівне спілкування могло скотитися в сварку.

Я бачила, що Злата насправді його любить, але характер пальцем на заткнеш, тому вони дуже часто сварилися. Дочка могла наговорити багато всякого зайвого. Мені часто здавалося, що ось тепер точно все, більше їхні взаємини не склеїти, але попри все, вони щоразу мирилися.

Мої спроби якось обережно натякнути, що вона робить неправильно, Злата сприймала так категорично, що я вважала за краще не лізти в її життя. Інакше б вона просто перестала зі мною спілкуватися.

На моє щастя, справа у молодих дійшла до весілля. На ньому Злата просто сяяла, була така легка, така весела, навіть не посварилася ні з ким. Я бачила, як Роман м’яко гасить її неспокійну вдачу. Мені здавалося, що фраза “створені одне для одного” це про них – вона така вибухова, така вся гостра і незручна, і він – м’який, спокійний, розважливий. Я дуже вірила в їх шлюб.

Але без проблем молоді змогли прожити близько півроку, потім почався побут, який руйнує безліч сімей.

Злата часто почала ночувати у мене після сварки з романом, я чула, як вона перемовляється з ним по телефону і ледве стримувалася, щоб не втручатися. Дочку я не перероблю, а ось відвернути її від себе можу запросто.

Щоразу Злата приходила зі словами, що все, тепер точно розлучення, заливалася сльозами, розповідала, чому посварилися, а потім йшла далі сваритися з чоловіком по телефону. Все це було схоже на однотипний серіал, де я була просто глядачем, який не може впливати на сюжет.

В один далеко не прекрасний момент серіал закінчився.

Зять не витримав напруження і таких ось пристрастей і подав на розлучення. Для Злати це було неочікувано. Чоловік, який завжди з нею розмовляв і шукав компроміс, просто зібрав речі, подав на розлучення і поїхав в невідомому напрямку. Майна у них не було, дітей теж, тому розлучили їх швидко.

Злата у пригніченому стані повернулася жити до мене, оскільки на той момент залишилася без роботи. Я старанно створювала їй комфорт, розуміючи, що на неї занадто багато всього навалилося.

Вона тиждень поридала, а потім утерла сльози і вирішила, що це я винна в тому, що її шлюб розпався. Про це вона мені так і заявила, коли я повернулася з роботи.

Злату я застала з валізою в передпокої. Вона чекала мене, що вилити на мою голову “праведний гнів” і піти.

Виявилося з її слів, що я навмисне не втручалася в її взаємини з Романом і нічого не радила, бо хотіла, щоб вона розлучилася. Вона кричала, що я бачила всі її промахи і помилки, але жодного разу не зупинила від необдуманої фрази, не сказала, що вона робить неправильно. Так, я і справді бачила все. але ж…

Я намагалася заперечити, що вона мене сама відвадила давати поради, але Злата осідлала улюбленого коника – звинувачувати інших. За її словами виходило, що я завжди вставляла їй палки в колеса і через те, що я залишилася сама, коли не стало її тата, я не могла дивитися на її щастя, тому й пальцем не поворухнула, коли її життя руйнувалася.

Злата ще щось довго говорила, але суть зводилася до одного – я мусила втрутитися, наставити її на істинний шлях і зберегти її шлюб. Я цього не зробила, тому я погана мати.

Мені здається, що це діагноз, коли доросла людина керується логікою дитини, у якої всі завжди винні, крім неї самої. і Златі вкотре вдалося зачепити мене за живе. Не впевнена, що хочу її тепер бачити. Можливо, я насправді погана мати, але я втомилася від її поведінки, втомилася бути винною. Нехай робить, що хоче, і, нарешті, навчиться жити сама і відповідати за своїх слова і дії.

Так, мені прикро і самотньо, гірко від несправедливості, але я справлюся. У мене ї сестри, племінники, подруги. Є і донечка Злата, яку я вже кілька тижнів не бачила, але за щастя якої щоденно молюся…

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page