– Ірко, ти що сьогодні варила?
– Вареники, як завжди в неділю!
– О, то добре, йду до тебе. Мій старий, ще з нічної зміни не приїхав, а мені тільки для себе не хочеться готувати.
Наша сусідка досить таки “нагленька” людина, але чомусь мама не хоче з нею зв’язуватись, і завжди жаліє.
– Та, нехай там. В неї дітей нема, та й вона завжди була така, “гостра на язик”. Вдача в неї така. Не звертай уваги. – каже Ірина своїй невістці.
Коли в селі проводили газ, то вона казала, для чого мені, є дрова, ліс під боком. А тепер в голову “шкробаться”, але в очі Ірині цього не каже.
– Та ви за то своє тепло стільки грошей плотите. Добре, що я не проводила, – любить казати Стефа, а мама все слухає, та й головою махає…
Корови вона давно не тримає, а для чого, як є під боком Ірка, яка в будь яку годину виручить, а вона навіть дякую не скаже.
Завжди вона Ірині заздрила, адже в самої то дітей нема, а у сусідки їх двоє, на хороших посадах працюють.
Донька працює провізором в аптеці, а син, Костянтин, машиніст поїзда. До самого Києва людей возить.
Костя цього року вирішив відпустку розділити. Першу частину відгуляв літом, а другу взяв на вересень, щоб допомогти картоплю викопати.
– Ой, що, твого Костю з роботи таки поперли? Та так, скільки буде там наживатися, – сказала сусідка Ірині.
– Як поперли? З чого ти взяла?
– Та як, он, я що, думаєш не розумію, чого він так давно на роботу не їздить.
Ірина аж розсміялася.
– Та у відпустці він, Стефо. Не дочекаєшся.
Та шарпнулася вся на взводі і пішла додому.
А на саме свято Покрови її ще й донька Ірини приструнила. Вона тоді з чоловіком на новенькій автівці зі Львова приїхала, ще й сама за кермом. Після побаченого Стефа тиждень з хати не виходила, чоловік сказав через пліт, що розхворілася.
А Ірина то добре знає, через що ці її болячки – заздрість – страшне діло!
Автор – Наталя Гуренко
Передрук без посилання на ibilingua – заборонений!
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
