fbpx

Завжди засуджувала зрадників, як чоловіків, так і жінок. І ось тепер я сама стала коханкою. Ні! Я – кохана. І я не хочу забирати його з родини. Я завжди дуже переживаю за його сім’ю, за її цілісність

Завжди засуджувала зрадників, як чоловіків, так і жінок. І ось тепер я сама стала коханкою. Ні! Я – кохана. І я не хочу забирати його з родини. Я завжди дуже переживаю за його сім’ю, за її цілісність.

У своєму житті я часто стикалася з прикладами зрад в моєму оточенні. Завжди засуджувала, не розуміла. Або не намагалася зрозуміти…

Ті, з ким зраджували, в моїй голові були найгіршими людьми цього світу, які не заслуговують прощення.

Але ось я, та, що так відчайдушно відстоювала раніше сторону зраджених, сама стаю «розлучницею»…

Але ні. Я не коханка, я – кохана.

Я ніколи не хотіла забрати його з родини. Я завжди дуже переживаю за його сім’ю, за її цілісність. Я легко, без ревнощів, вислуховую історії про його дружину. Більш того, мені це цікаво.

Я люблю його. Простою, наївною, чистою любов’ю. Сльози – вдома на самоті. Приховані від нього переживання, відсутність можливості з будь-ким іншим поділитися своїми переживаннями. Адже засудять…

Та чи відмовилася б я від цієї історії, якби в мене була можливість відмотати час назад? Ні.

Я люблю, і я щаслива його бачити в кожну нашу зустріч, нехай вони і дуже нечасті.

Я відлітаю зараз від нього в іншу країну. Ми не побачимося мінімум півроку. І це найважче, що мені доводилося переживати останнім часом. Сподіваюся. наші почуття переживуть цю розлуку…

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. суворо заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page