fbpx
життєві історії
Зберегла шлюб, а подругу попросила з’їхати! І почула я про себе стільки нового. І більше не ризикую, а жити до себе ніколи не запрошую, навіть ночувати

Попросилася Віка до мене пожити. Ми живемо з чоловіком удвох, не надто хотіла її пускати на «невизначений термін», але ніби як, подрузі не відмовиш…

І ось пройшли пара тижнів її життя у нас і стала помічати, що мій чоловік часом якось роздратовано став реагувати на все, не поспішав мені ні в чому допомагати, все, що просила, робив з небажанням або пропонував мені робити самій …

Якось увечері лягла спати, але встала в туалет, а він біля кухні. Іду і чую їх розмову.

Моя «подруженько» чоловікові і «співає»:

«Ти ж розумієш, Славік, що ти в неї під каблуком? Вона тобою керує як хоче, у вас в родині вона головна, а ти все просто приймаєш, як є, і слова поперек їй ніколи не скажеш. Я коли зі своїм розлучилася, я все сама, і на роботу, і з дитиною, і за продуктами, а як інакше… Ну ладно, у вас своя сім’я… »

А далі в мене взагалі руки, ноги затряслися від почутого: «Я сьогодні ось колготки порвала…» (Я до того моменту стояла вже з краю темного дверного отвору, але вони так були захоплені одне одним, що не помічаля). І показує йому стрілку де -то набагато вище коліна…

А він сказав, як відрізав: «Та які проблеми, Віка, сказала б відразу, не залишимо ж тебе без колготок!» І з кишені на стіл їй пару гривень кинув! Я тепер вже трохи зі сміху не пирснула, стрималася, швидко втекла з коридору і вирішила, що мій чоловік ще не «безнадійний».

Вранці Віку попросила з’їхати. І почула я про себе стільки нового…

І яка я погана, нікчемна подруга, що кидаю її, і фобії у мене на порожньому місці… З’їхала.

З чоловіком все налагодилося. Більше не ризикую, а жити до себе ніколи не запрошую, навіть ночувати.

Фото ілюстративне з вільних джерел.

facebook