fbpx

Здавалося, що говорити з акцентом – це смішно і всі глузуватимуть. Я виросла у маленькому українському містечку, дуже патріотично налаштованому, а переїхала з двома дітками у квітні до Лондона – абсолютну протилежність. Після культу зовнішності у нас – абсолютна свобода. Але найдивніше інше – відсутність очікування, що «повинна справжня жінка». І тут настає ступор. Це як у китайському буфеті вперше. Платиш один раз і їж усе

Я виросла у маленькому українському містечку, дуже патріотично налаштованому, а переїхала з двома дітками у квітні до Лондона – абсолютну протилежність.

Мені було важко почати розмовляти англійською, оскільки з досвіду здавалося, що говорити з акцентом – це смішно і всі глузуватимуть.

Мені все-таки знадобилося кілька місяців, щоб переламати себе і пишатися тим, що я вільно говорю трьома мовами, зовсім не схожими одна на одну, хай і з акцентом.

Взагалі, толерантність – це те, чого треба вчитися, або чи їхати. Не важливо, наскільки ти собі здаєшся сучасним і прогресивним – Лондон викладе тобі урок толерантності.

Ставлення до своєї зовнішності та почуття свого власного стилю – інша частина, яка зазнала величезних змін. Після культу зовнішності у нас – абсолютна свобода самовираження без будь-якого впливу суспільства та відсутності очікування, що «повинна справжня жінка».

Це вилилося в те, що спочатку я просто почала носити тільки те, що зручно, не вилазячи з тих самих кросівок і тих самих штанів, але доступність одягу нарешті призвела до того, що я стала експериментувати і шукати те, як я себе можу висловити і через свій зовнішній вигляд.

Я можу наводити приклади до нескінченності – доступність культурних заходів, нічне й денне життя Лондона, море можливостей для вдосконалення своїх професійних навичок – все це спочатку збиває з пантелику і тільки через якийсь час починаєш відсіювати те, що для тебе не важливо, хоча раніше здавалося дуже значним, і переходиш у стадію – чого я насправді хочу?

І тут настає ступор. Це як у китайському буфеті вперше – платиш один раз і їж усе, що хочеш, тільки ти не знаєш, чого хочеш, бо ніколи цього не пробував.

Дуже багато хто не може пристосуватися і повертається, або живе тут, але мріє та ідеалізує батьківщину.

Лондон – дуже складне для проживання місто, яке тебе змінює, хочеш ти цього чи ні.

Я прожила тут трохи більше 8 місяців – це не так багато, але навіть якщо я повернуся до України сьогодні – цей досвід змінив мене і дітей і зробив набагато сильнішими, самостійнішими та чеснішими з собою.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page