З чоловіком Тарасом ми у шлюбі уже 13 років, у нас 3 дітей. Але всі ці роки я заважаю своїй свекрусі та зовиці, я у них наче та кістка. Причому свекруха завжди намагається вивести мене на емоції. Починає мені говорити одне, синові – інше. А коли починається суперечка, то виявляється вона мені так не говорила, я все вигадую.
До минулого року ми жили всі разом, ми з чоловіком та дітьми, свекруха, свекор та зовиця.
Але згодом ми купили квартиру і я одразу зібрала дітей, речі та з’їхала. Чоловіка свекри довго не відпускали до нас і вимагали, щоб ми розлучилися. Але коли Тарас дізнався, що я при надіє втретє, то відразу переїхав. Але ми плануємо назад переїхати. Зробити в будинку ремонт та відокремити свекруху та свекра.
А зовиці Марині купили квартиру. І ось як тільки ми з’їхали з дому, зовиця передумала з’їжджати. Непривітно реагує на дітей, на кшталт я їм свою кімнату не віддам і це мій будинок. Нехай живуть у квартирі.
Недавно діти поїхали до них у гості, і Марина зустріла їх зі словами “вам що нудно там, що приїхали?”, пішла до себе в спальню та дітям заборонила заходити до будинку. Діти розгублені, чоловік теж. Мені здається, вона нам заздрить. Бо їй вже 41 рік немає ні сім’ї, ні дітей. А у брата є. Дружити ні з нею ні зі свекрухою я не маю наміру. Їх не чіпаєш – і вони начебто теж. Але як тільки Тарас їде до них, вони обов’язково його проти мене та дітей налаштовують. Що там вони йому намовляють, не знаю. Начебто і не спілкуюся з ними. І на провокації не ведуся. Але діти дуже реагують на висловлювання бабусі та тітки. Що робити – не знаю. Як спілкуватися з ріднею чоловіка?
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
