– Женю, я до твоєї мами більше не поїду. Ну, така гостинність, вибачте, я її не розумію.
Так я сказала чоловіку після того, як ми побували у його мами. Ми розписалися два місяці тому, і це був наш перший візит до неї на вихідні, минулого тижня.
Свекруха чудово знала, що я не їм м’ясного — ні риби, ні м’яса, нічого того, що було живим. Женя попередив маму заздалегідь.
Але у підсумку весь стіл був — курка, відбивні, котлети, бульйон, холодець. Я їла яблуко, салатик, солоні огірки і хліб. Якби я знала, що так буде, то взяла б із собою щось із дому.
Але Женя мене запевнив, що його мама подбає, щоб я почувалася комфортно. Натомість я два дні слухала її зауваження про те, що так їсти не можна, що потрібно харчуватися повноцінно, ситно й жирно, щоб потім були здорові діти.
А ще, щоб ці діти виростали сильними, допомагали їй по господарству й жили так, як вона вважає правильним.
– Женю, ну як так? – продовжувала я, сидячи навпроти чоловіка вдома. – Грибні страви, тушкована капуста, вареники пісні з капустою чи ягодами – це ж прості речі. Їх нескладно приготувати. Хіба я так багато просила?
Женя мовчав. Він завжди мовчав, коли я висловлювалася на емоціях. Він був спокійним, навіть занадто спокійним, і, здається, не розумів, наскільки мене обурила ця ситуація.
– Лесю, ти ж знаєш мою маму, – нарешті озвався він. – Вона по-своєму добра. Просто для неї твій спосіб життя – це щось дивне. Вона не хотіла тебе образити, просто не вміє по-іншому.
– Женю, я не кажу, що вона зла. Але ж чому вона не могла просто приготувати щось для мене? Я ж теж її гостя, як-не-як.
– Я говорив їй. Але, знаєш, для неї гостинність – це м’ясо на столі. Це її звичка, її світогляд.
Я мовчала, втупившись у чашку чаю. Мені не хотілося сперечатися, але образа була занадто сильною. Я не вимагала нічого надприродного – лише трохи розуміння.
– Я більше не поїду до неї, – твердо сказала я. – Ну, хіба якщо вона змінить своє ставлення. Але так, як було, я терпіти не буду.
Женя кивнув, але нічого не відповів. Він зрозумів, що переконувати мене марно.
Я знаю, що Женя любить свою маму, і це нормально. Але я теж заслуговую на повагу. Якщо моя свекруха не може приготувати для мене грибну страву чи хоча б тушковану капусту, значить, я не бажана гостя її оселі.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
