У моєї знайомої Зінаїди Василівни, не давно квартира перейшла їй у спадок. Зінаїда Василівна з чоловіком на той час будували свій будинок, але коштів не вистачало.
Оскільки на дворі стояло літо, подружжя перейшло в недобудований будинок (придатною для житла там була одна кімната) і почало терміново продавати квартиру. Перед продажем зробили косметичний ремонт, замінили батареї опалення, сантехніку.
Але дні йшли, а покупця не було. Немає покупця — немає коштів для продовження будівництва. Зінаїда Василівна вся знервувалась. Наближалася осінь, ставало прохолодно, а будівництво не рухалося.
Зінаїда Василівна зовсім зневірилася. Спокій та сон втратила. І ось якось, прийшовши додому на обід, вона лягла і несподівано заснула. Чує, рипнули вхідні двері, кроки. Хтось підійшов до її дивану. Вона підвела голову, а там мама.
— Доню, — каже, — не журись. Прийде до тебе завтра покупець і хорошу ціну за квартиру дасть.
Сказала і розтанула в повітрі. Зінаїда Василівна схопилася, кинулася до дверей, але ті були замкнені зсередини. Їй здавалося, що мама ще тут, відчувається її рідний запах, але тільки штора колихалася від протягу з кватирки.
“Невже мама сказала правду?” — думала Зінаїда Василівна. Вирішила, що такі сни так не сняться. У піднесеному настрої взялась працювати. А наступного дня – дзвінок.
— Сьогодні ми приїдемо дивитися вашу квартиру, — пролунав у слухавці басовитий голос. — Ви зможете бути вдома до п’ятої вечора?
Зінаїда Василівна без роздумів відповіла, так.
У призначену годину, покупці прибули на розкішній машині. Син хотів купити житло для своєї матері. Літній жінці квартира одразу сподобалася. Запитали про вартість квартири.
Зінаїда Василівна обережно назвала ціну і приготувалася почути заперечення, але їх не було. Ціна влаштувала покупців, угода відбулася.
У Зінаїди з чоловіком з’явилася велика сума, і вони завершили будівництво будинку. Зінаїда Василівна досі дуже вдячна своїй мамі.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
