Жінка стала нечупарою, перестала за собою слідкувати. Мені це дуже неприємно, але ще більше це мене турбує. Вона може в гостях сидіти і в носі дулубатися! Ми одружені 10 років. У нас двоє прекрасних дітей, 9 і 3 роки. З дружиною завжди були сутички через її неохайноість і лінь. Проявляється це абсолютно в усьому, стосується і дому, і особистої гігієни.
Вдома завжди був бардак, речі розкидані. Прибирання лише через сварку, з-під палки, як кажуть. Проллється щось на підлогу і розноситься по всій квартирі, а їй все одно. Все доводилося мені прибирати, проганяючи дітей, що бігали туди-сюди.
Начебто і говорили з нею багато разів, і домовлялися розділяти домашні справи, але нічого не виходило.
Дружина на диван звалюється, навіть дітей не займе чимось, не пограється з ними, не почитає. Сидіти в інтернеті – це так, годинами. Для неї не проблема не митися кілька днів, не чистити зуби. Вийшла з туалету, і, не помивши руки, береться за їжу, якщо тільки я не вкажу на ванну.
Не знайшлося кофти або блузи на роботу – витягне з брудної білизни, вдягла і пішла. Ну одягни ж ти щось інше! Так вона починає: «Та ти що, це взагалі не те, не підходить сюди».
Приїдемо з пікніка, діти всі в піску, перше бажання перед сном – помитися і помити дітей. І знову: «Уже пізно, спати треба». І сама, прямо в джинсах звалюється в ліжко! Старшу доньку я з шести років привчив до чистоти, і митися самостійно. І тепер вона постійно говорить, що мама зовсім не миється, на що від дружини летять огризання, немов від підлітка.
Був у відрядженні перед Новим роком 3 тижні, за цей час молодшу дитину дружина мила і змінювала одяг рази три! Після роботи з садка забере – і прямо в штанцях і кофтині в ліжко, а вранці, в цьому ж, в садок.
Вранці встаємо разом, але все для дітей роблю я. І молодшого одягну, і погодую. Якщо ж мене немає вдома, дружина суне дитині пляшечку з молоком – і в садок.
Батьки наші в іншій області, і мої, і її, допомагати нам не можуть, та мені і соромно таке розповідати їм, жалітися.
Ось і вчора, перед святом. Стало зрозуміло, що їй ніякого діла. Одягнув дитину меншу, приготував дітям їжу, протер столи і холодильник, розібрав брудну білизну і втік з дітьми на прогулянку, благо у відпустці.
Дружина ж весь цей час стояла на кухні в одній позі, в телефоні щось клацала, комусь дзвонила.
Радився з друзями, мені відповідають: «Радуйся, вона тебе хоча б не пиляє». І дійсно, я дуже вдячний, що вона підтримує мої інтереси, дала мені можливість закінчити навчання.
Але я дуже втомився. Мені набридло виховувати трьох дітей, бо дружина ще гірша за малу дитину! Я теж в юності був неохайним. Але пройшли роки, і я до всього привчився. Але як можна пояснити, що людині вже в 33 роки, а не 14, що вона дружина і мати, і пора б почати вести себе відповідно, а не ображатися з найменшого приводу? Я хочу зберегти свою сім’ю, бо люблю її і дітей. Але так вже не можу!
Дуже розраховую на ваші поради, бо не знаю, що мені робити, як її змінити…
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
Недавні записи
- На кухні, обійнявши голову, сидів Борис, а над ним заводила мама. Виявляється, Анна, дружина брата, подала на розлучення. – Я в одних шкарпетках від неї пішов. Ні на що не претендую, а вона ще хоче на аліменти мене подавати? – А що такого ти купив, може цю квартиру? Чи хоча б ремонт зробив? – І тут включилася мама. – Як, Лідо, ти язика прикуси! А утюг разом з дошкою хто купляв? – Ви б ще набір з горняток згадали, який зі свого серванту витягнули і невістці передарували
- Коли я злягла з температурою, то запитала по телефону у зятя, чи може він купити мені трохи їжі та піти в аптеку. Він це зробив. Мені здається, він був дуже щасливий мені допомогти. Але вже ввечері Анна зателефонувала і сказала, як я смію її чоловіка використовувати в своїх цілях. Вона навіть не запитала, як я себе почуваю, чи чи потрібно мені ще щось. Я відчуваю від неї великий холод. Та незважаючи ні на що, я повинна мовчати, бо інакше Анна заборонить мені бачитися з онуками
- Під час розмови з донькою про майбутніх онуків, я почула те, чого найбільше боялася. Вероніка сказала, що не хоче мати дітей, мовляв, від них немає жодної користі і взагалі, я можу про це забути, адже нова посада доньки передбачає, що дітей в неї не буде ще років зо три. Не знаю, що робити. Як пояснити дорослій доньці, що діти це чудово? Я відчуваю себе трохи винною у всій цій ситуації. Моє минуле життя сильно вплинуло на дочку
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило