Жінку, яку я доглядала в Італії, звали Габріела. За тих дванадцять років ми з нею так зблизились, що коли її не стало, я дізналася, що все своє майно, вона переписала на мене. Та замість того, щоб хоч на старість літ пожити нормально, я знову взялась за пошуки роботи, оскільки повинна допомагати дітям. У мене їх троє. І ось дзвонить мені наймолодша.
Коли зустрічаєш доброго чоловіка і виходиш заміж, то здається, що все життя все буде добре. Будете разом ростити дітей, працювати на благо своєї родини. Але, мабуть, такі мрії лише у жінок. У чоловіків усе працює зовсім інакше.
Мій чоловік і я прожили разом двадцять п’ять років і наш шлюб був щасливим. Я, наприклад, не могла нічого поганого сказати про Івана. Інша справа мій чоловік, який у 46 років вирішив, що я недостатньо хороша дружина для нього і пішов до молодої, яка на 15 років його молодша.
Звичайно, мені було важко та прикро. Але що я могла вдіяти? Значить не доля. Замість того, щоб плакати за зрадником чоловіком, я вирішила, що мені треба зосередитися на заробітку, щоб допомагати всім дітям. А у мене їх аж троє. Тому коли одна з подруг розповіла, що є чудова вакансія за кордоном, треба доглядати за старенькою бабусею, я погодилася. Як ви вже могли здогадатися, на заробітки я поїхала до Італії.
Там мені трапилася і справді чудова господиня. Бабусі було 78 років, на ім’я Габріела, вона була самотньою літньою жінкою і потребувала присутності компаньйонки, а також, щоб їй допомагали по дому. 12 років я прожила з Габріелою під одним дахом, ми стали навіть найкращими подругами.
Коли її не стало, ніби зникла і частка мене. Дуже гарна жінка була. Але найбільше мене здивувало те, що Габріела залишила мені своє житло в Неаполі, де я й доглядала її. Звичайно, з іншого боку мені було дуже приємно. Незважаючи на те, що я вже стала законною громадянкою іншої країни і я мала власне житло, я все ще вважала своїм обов’язком допомагати дітям. Тож знову вирішила шукати роботу. І ось дзвонить мені наймолодша дочка та розповідає, що треба терміново приїхати. Я вже думала, що щось трапилося.
У сина та у середущої дочки все в житті добре. Син живе за кордоном, одружився кілька років тому, виховує двох хлопчиків. У дочки середньої свій бізнес, успішний чоловік та дочка. А щодо наймолодшої, рік тому вона розлучилася, чоловік їй зрадив, залишилася з двома дітьми на руках. Роботи тямущої немає у нас у місті, я весь рік їм допомагала. І ось вона повідомила, що зустріла чоловіка іноземця і хоче летіти до нього жити, але дітей залишить на мене. Мовляв, той чоловік не хоче одразу дітей забирати.
Але річ у тому, що я не можу сидіти з дітьми. Я хочу працювати, та й своє житло як залишити за кордоном. Словом, не знаю, що робити. І не хочу, щоб дочка ображалася. Як же мені правильно вчинити? Я хочу, щоб у доньки налагодилося особисте життя, але вона навіть не знає, до кого їде.
Фото ілюстративне
