fbpx

Жіночки в різних кінцях вагона помітили, що звільнилося місце, і пішли назустріч одна одній. А я поруч з цим місцем. Їду собі в електричці вчора, нікого не чіпаю і нікому не заважаю. Сиджу як зручно. Нога на ногу. Навпроти мене сидіння. Нікого на них не було. І тут на зупинці заходять дві бабці. Одна прямо плюхається біля мене, напевно кілограмів 100 ваги, і раптом намагається опустити мої ноги

Електрички – не найкомфортніший вид транспорту. Особисто я щодня їжджу на роботу по півтори години в один бік.

У годину пік народу набивається, і пасажири стають, немов оселедці в бочці. Три людини та три навпроти – вже шість. І це все на твердій лавці.

Я платила б трохи більше, якби була можливість взяти квиток з місцем. Щоб достеменно знати, що сидиш.

А ще краще, якщо знати, що місце буде м’яке, з підлокітником і що нікого не буде навпроти. Я знаю, що бувають є експреси всякі, але на нашому напрямі немає. А шкода.

Раніше в електричках зустрічалися звичайні люди. А тепер з’явилися грубіяни. Найпримітніше, що серед такого виду населення – жінки похилого віку.

Їду собі в електричці вчора, нікого не чіпаю і нікому не заважаю. Сиджу, як мені зручно. Нога на ногу. Навпроти мене сидіння. Нікого на них не було. І тут на зупинці заходять дві бабці.

Одна прямо плюхається біля мене, напевно кілограмів 100 ваги, а навпроти сідає друга така сама. Ця, яка поруч, бачить, що я сиджу, і раптом намагається опустити мої ноги. Замість щоб культурно попросити! Та куди там, культура у них відсутня.

І починає мене пхати. Добре, втрутився чоловік та поставив бабусю на місце. І поясніть мені, яке моральне право мала вона на таку дію?

Я нікого не бруднила і не чіпала. А сидіти старалася так, щоб і самій не забруднитись. Ее ідеально чистою була електричка.

Один із інших випадків. Як завжди, вранці, та й увечері теж, в електричці дефіцит вільних місць. На одній із станцій у середині вагона встає з крайнього місця дівчина та йде до виходу.

Одночасно з різних кінців електрички це помічають дві пані, а я стою в середині електрички, майже поруч із місцем, що звільнилося. Дуже швидко вони починають крокувати до цього вільного місця.

Одна з них випереджає іншу і сідає. Друга сівшу – сумкою по голівці! Словами цієї картини не передати! Та, що сиділа, щось пробубнила, то й їхали до кінцевої. Та, що стояла, всю дорогу сопіла так, що весь вагон чув.

Весело іноді мені їхати на роботу і повертатися.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

You cannot copy content of this page