Жили ми з Михайлом дуже бідно. Спершу у моїх батьків, потім у його, а коли зрозуміли, що зможемо виплачувати іпотеку, переїхали в своє омріяне житло. У нас є двоє діток. І ось одного разу, коли ми всі гуляли в парку, я зустріла свою давню подругу. Я знала, що Ірина вийшла заміж за досить заможного чоловіка, але всіх “деталей” їхнього сімейного життя не знала, та й не треба мені того. А тут вона давай “виливати” мені душу.
***
Я знаю, що у сучасних дівчат високі вимоги до своїх майбутніх чоловіків. І в основному вони фінансового плану. А комусь дуже важлива і зовнішність.
У мене теж були свої вимоги до нареченого.
Для мене було дуже важливо, щоб він не пив. Я знаю що це таке… І не хотіла псувати життя собі і майбутнім дітям. Це для мене була головна вимога, але не єдина.
Мені хотілося добру, віддану, працьовиту і відповідальну людину. Ну і, звичайно, щоб між нами була любов.
На той момент якихось вимог до матеріальної частини жениха не було зовсім, мені було неважливо, чи є у нього квартира, гроші, машина, на скільки забезпечені у нього батьки і т.д.
Напевно, мене мало цікавили фінанси, тому що я сама з дуже бідної сім’ї.
Мама виховувала нас з братом одна і жили ми дуже скромно.
І я знайшла такого. Вірніше, він сам мене знайшов. Зустрічалися ми рік.
За сучасними мірками Михайло був бідний. Ріс він у багатодітній сім’ї, де 6 дітей. Закінчив коледж, відслужив 2 роки в армії і потім працював за фахом. Жив у великому батьківському домі з братом і мамою.
Через рік ми зіграли скромне весілля, запросили тільки найближчих. І почали жити…
Перші пів року ми притиралися один до одного. З’явилися невеликі розбіжності і моменти ревнощів. Ми все це обговорювали і все налагодилося.
Потім у нього пішла з життя мама. Я перший і єдиний раз бачила його сльози.
Потім у нас стали з’являтися діти. Він влаштувався на іншу роботу, абсолютно не по його спеціальності. Зараз він невеликий начальник на харчовому виробництві. Зарплата набагато більше, ніж на початку нашого сімейного життя.
Ми довгий час жили то з одними батьками то з іншими і ось недавно купили своє. Жити в своєму, це, звичайно, щастя.
У нас не ідеальна сім’я. Є труднощі, як в будь-якій сім’ї.
Але, я вважаю, головне, щоб всі рідні були живі і здорові, а все інше точно можна вирішити.
Ми разом 7,5 років і я можу сказати, що я вийшла заміж саме за свою людину. І вже в шлюбі полюбила його ще більше. Я можу покластися на нього в будь-якій ситуації, я бачу як він любить мене і дітей, за них мені спокійно.
Ми не багаті, якийсь такий “среднячок”, але ми ні у кого грошей не просимо і боргів у нас теж немає (крім невеликої іпотеки).
У мене є знайома Ірина, яка вийшла за більш заможного хлопця. І все у них начебто є, але вона живе в постійній напрузі!
Він часто заглядає в чарку, ходить всюди без неї, а вона підозрює його в зрадах. Вона каже, що якщо б він добре не заробляв давно б пішла від нього. Але не хоче залишитися одна з 2-ма дітьми і без грошей.
Я б на таких нервах постійно жити не змогла. Для мене важливий затишок в родині і впевненість у своєму чоловікові.
Всім бажаю тільки щирих відносин, люблячого чоловіка і здорових діток! І щоб все це не залежало від кількості грошей.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
