Жили ми з Володимиром на орендованій квартирі, розписуватись не планували. Я мала хорошу роботу, а ось мій благовірний довгий час “шукав себе”. Поки я не дізналася про свій цікавий стан, все було добре, та згодом жити стало важко. Володя ніби й працював, тільки сусіди стали мені натякати, що частенько бачать його в забігайлівці недалеко від дому. – Що ти від мене хочеш? Я таким чином розслабляюсь!
Ця історія про життя моєї подруги Наталі.
Зі своїм майбутнім чоловіком вони познайомилися на весіллі у спільних знайомих. Через деякий час вони вирішили з’їхатися. Оплата орендованого житла, як і всі інші побутові витрати, лягли на плечі Наталі.
Чоловік же знаходив тисячу відмовок. Володя постійно знаходився у пошуку відповідних вакансій про роботу. Жодна із пропозицій йому не підходила, Володю не влаштовувало абсолютно все: від графіка до розміру заробітної плати. У результаті весь свій час він проводив за комп’ютером.
Незабаром доля розпорядилася так, що вони довідалися, що скоро стануть батьками. Наталя давно мріяла, щоб Боженька подарував їм малятко, бо у попередніх стосунках із цим були проблеми, і саме через це вони припинилися.
До того ж, Наталі вже скоро мало виповнитися тридцять. Її громадянський чоловік теж був радий цій звістці. Вона наївно вважала, що всі труднощі мають тимчасовий характер, що тепер все точно стане добре, що Володя нарешті влаштується на роботу заради майбутнього малюка.
Минув час, але все лишилося на своїх місцях. Я весь час дивувалася, що, незважаючи на те, що вона продовжувала тягнути все на собі, знаходила купу виправдань для свого співмешканця. За її словами його здібності просто не гідно оцінили, і що потрібно підшукати щось краще. Хоча сама продовжувала працювати на більших термінах. Коли грошей перестало вистачати на оренду житла вони переїхали до батьків, оскільки він сам був із іншого міста.
Настав час появи на світ маляти, після чого Наталя з головою поринула в радість материнства. А новоспечений батько став дедалі рідше з’являтися вдома. Сусіди почали говорити, що Володя став частим відвідувачем якоїсь забігайлівки. А коли він з’являвся вдома, запевняв, що влаштувався на роботу, а дорогою додому просто таким чином відпочиває.
Хочеться запитати таких чоловіків: “Де ваше почуття відповідальності?”.
Здавалося б, сам був радий швидкій появі малюка. Про що він думав?
Минуло вже близько року з того моменту, як Наталя Володю прогнала зі свого життя. Участі у вихованні дитини він не бере. Не допомагає ні матеріально, ні фізично.
Дивуватися тут нема чого.
А якої думки ви про таких чоловіків?
Чи здатна людина на зміни?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
